marynochka: (Default)
Вчителька сказала, що у першому класі учать писати чорнильними ручками. Або гелевими. Щоб вироблявся почерк. От що воно за капець? Все життя писали кульковими. Кому нафіг потрібен гарний почерк? Який процент дорослих людей має гарний почерк? А от неправильні ментальні звички у вигляді страху помилок чорнильна ручка прищепить запросто, навіть крутіше за кулькову.

Але ні вчительку, ні батьків, які підтримують цей ідіотизм, не переконаєш. От майже впевнена, що навіть сюди напишуть коментар про важливість почерку і чорнильної ручки. Тому в мене виникла ідея. Треба знайти ручку із чорнилом, яке стирається. Вони є, але вони кулькові. Треба знайти гелеву з такими ж властивостями.

marynochka: (Default)
Гарний текст від Петрановської про вікові особливості розвитку дитини. І про дибільну шкільну систему, яка їх не враховує ні разу, прищеплюючи шкідливі ментальні звички.

marynochka: (Default)
Корисна стаття про безпеку дітей. В тому числі і про злополучних китів, але в основному про загублених дітей. Треба періодично перечитувати.


Локальна копія )

marynochka: (Default)
Ну або ось ще один побічний ефект вдовбування тези, що для жінки найважливіше - це дитина. Вони, хоча чому вони - ми - хвалимося досягненнями своїх дітей, мимовільно (а часто і навмисно) принижуючи при цьому інших. І оця вічна гонка озброєнь така мерзенна штука, скажу я вам.

marynochka: (Default)
Гарна стаття про батьків, в яких немає емоційного підключення до дітей. Рідко зустрінеш текст, який би не звинувачував батьків і визнавав що порада "не треба було народжувати" безглузда. Зате дається корисна порада:

"Перейдем к конкретике. Во-первых, нужно отделить необходимые занятия с ребенком от дополнительных. Каждый родитель может определить, что именно с его ребенком делать совершенно необходимо, причем именно ему, а чего можно не делать, хотя само по себе оно и неплохо. Обязательная программа должна быть постоянной, но короткой: три пункта, максимум пять. Ни с одним ребенком не критично делать сто двадцать пять вещей, а то бы дети, с которыми не делаются первые сто двадцать четыре, давно исчезли бы как вид.

Маме Малыша важно, что именно она кормит его обедом. Готовит, накрывает, подает на стол — и смотрит потом, как Малыш ест. Муми-папе принципиально беседовать с юными о прошлом. Мадам Яновская учит Сашеньку хорошим манерам. Мистер и миссис Дарлинг ежевечерне заходят пожелать потомству спокойной ночи.

Как именно эти приятные люди выбрали то, чем они неизменно занимаются с детьми? Очень просто: во-первых, они убеждены, что это необходимо. Во-вторых, конкретно на это они способны без особых мучений. Других критериев нет.

Необходимое и приемлемое занятие с ребенком оставляет в родительской душе отчетливую галочку: «уф, сделал». Не слишком необходимое или чрезмерно мучительное оставляет без сил: «фу, отделался». При отсутствии эмоционального подключения занятия второго типа — непозволительная роскошь, и ведет она только к усталости и слезам.

А главное, неприязнь к занятию поневоле распространяется на ребенка. Хотя он тут ни при чем, а мы имеем полное право ненавидеть сказки братьев Гримм. Пусть их читают те, кому это интересно: второй родитель, или бабушка, или домомучительница, или никто - все лучше, чем тоскливая маята от чтения вслух и его объекта.

Дальше надо понять, что нам делать с ребенком нравится. Не «полезно», не «необходимо», а «приносит радость». Именно нам, ведь он-то разделит нашу радость, только дай. Смотреть сериалы? Гулять по торговому центру? Валяться в кровати? Ходить к подруге? Не может быть, чтобы не было ничего. В крайнем случае, есть то, что нам просто нравится делать, а ребенок рядом не мешает.

Таким занятиям и стоит отдать большую часть времени, которое мы с ним проводим. Это время не станет блаженством, но перестанет быть издевательством. Кроме того, в нем появится смысл.

Собственно, это и есть главный ориентир в жизни с ребенком вне эмоционального подключения: осознанное нащупывание смысла. Каждый раз по-новой, каждый день заново. Смыслом может быть удовольствие ребенка, удовольствие родителя, польза, помощь, покупки, да хоть красивые фотографии. Главное — не результат, а ощущение: день прошел не зря."

Стає зрозуміло, чому теорії раннього розвитку це часто зло. Не тому, що вони шкодять дитині (вони скоріше за все не шкодять), а тому, що це нудно для батьків і відбирає в них радість батьківства, якої і так небагато.

marynochka: (Default)
Продовжуємо весело проводити старий рік. Прислали касетниці для лего. Але по факту вони виявилися малуваті, тому підходять тільки для найдрібніших деталей. Тому я плюнула і просто повідрізала денця у пластикових пляшок. Безкоштовно і практично. Плюс денця від однакових пляшок гарно вставляються одне в одне. От тільки пляшки закінчились, будемо поповнювати по ходу діла.

Сортуючи лего і граючись з касетницями, Владик став імітувати відеоблогерів. Перше правило ютубера, не дзвеніть яйцями, виявилося дуже близьким для нього, тому він попросив його зняти, не бажаючи ні попередньо поприбирать в кімнаті, ні провести репетицію. Але в процесі з*йомки стушувався. Напевне треба буде його зняти приховано. Ясно, що ці відео на ютуб не підуть, але він такий кумедний на них.

А ще сьогодні Владик написав листа Діду Морозу. Я хотіла його відсканувати, але тут виявилося, що накрився юсб кабель до мфушки. Це, очевидно, тому, що вчора поламалася миша, і коли я її міняла, то потягла комп і пошкодила кабель мфу. Так що ми тепер поки що без прінтера-сканера, Ігор без миші, лист діду морозу не відсканований.

А написав Владик його дуже старанно. Поки що це його найдовший текст. Два рази написав "будь ласка", хоча кожна буква дається йому дуже важка і звіряється по абетці.

marynochka: (Default)
Народ, хелп! Терміново треба дитячий віршик про мікроби. Тільки не Тетяни Лисенко, бо його вже розказували. А гугл українською просто жахливо шукає: видає псевдоукраїномовні сайти, де вірші перекладені з російської гугл-транслейтом.

Може хоч підкажете як гуглити, або в кого спитати?

marynochka: (Default)
Радикальний спосіб боротьби з дитячими істериками.

marynochka: (Default)
Вчора займалися з Владиком по книжці підготовки до школи. Серед іншого було завдання про омоніми: придумати речення з різними значеннями слів коса, ключ і т.д. На слові "лисичка" Владик сказав, що є тваринка лисичка, а є лисичка, щоб заходити в інтернет... Цікаво, таку відповідь зарахують при тестуванні в школу?

marynochka: (Default)
Вища освіта мертва. І це правда. Як і середня, до речі. Після закінчення початкової школи нам викладають майже суцільну пургу.

marynochka: (Default)
Фейсбуком принесло дві статті на схожу тему. Перша про те, яка страшна психологічна травма завдається дитині, якщо батьки не на її боці. От відправили дитину до поганого поганого лікаря, він робить дитині боляче, а мама не захищає, а навпаки тримає, щоб не пручалась. Все, капець, травма на все життя.

Інша стаття про нейрореабілітацію дітей. Про те, що для того, щоб дитина чогось навчилася їй треба вийти із зони комфорту.

Я от не можу зрозуміти, що ці психологи собі думають? Де межа між неприємними спогадами і психологічною травмою? Очевидно травма це те, що заважає системі (в даному випадку психіці) нормально функціонувати. Але чорт забирай, майже кожну людину в дитинстві лікували. І батьки майже всіх віддавали поганим лікарям, що робили уколи, видаляли гланди і сведлили зуби бормашиною. Але це не спричиняє неможливість довіряти оточуючим, як у описаних пацієнтів. В кінці-кінців психіка це не кришталева ваза, а пристосування для виживання у цьому важкому світі. І по-моєму, відвідини лікаря - це явно в межах допустимих навантажень. І раз психіка пацієнта цього не витримала, значить причина явно в чомусь іншому.

Але кому цікаво шукати справжню причину, коли можна просто звинуватити у всьому батьків.

marynochka: (Default)
Владик запропонував вирішити проблему з флешем радикально: "Мама, давай переїдемо в інший будинок, бо тут не йдуть мої іграшки". Довелося показати йому лисичку на м*ячику.

А ще надивися мультику про великого Маззі (пам*ятаєте, його крутили в дитячій годині колись) і тепер, коли робить вправи для ніжок, рахує англійською.

А ще, після трьох тижнів садочку він захворів. Ну і я разом з ним, як же без цього.

marynochka: (Default)
От дивлюсь я на всі ці пристрасті навколо шкільного навчання і згадую Володька із "Волині" Уласа Самчука. Твір явно автобіографічний, автор, скоріше за все описує свої власні переживання. Як же дитина хотіла вчитися! І порівняйте із сучасним станом речей, як батьки зараз убиваються біля тих дітей, щоб розвивати, блін, їх потенціал і створити всі умови. А умова треба лише одна: бажання вчитися.

Уривок дуже великий, але вартий уваги: і за змістом, і за формою. Далі буде ще один, як він таки пішов до школи і яка то була школа.

Read more... )

marynochka: (Default)
Сьогодні посперечалися з чоловіком, чи є голуб свійською твариною. Він просто Владика питав, яких він знає свійських тварин, і Владик, серед інших, назвав і голуба. Ну вікіпедія стверджує, що свійські голуби бувають. Більше того: до свійських тварин відносять і папуг, і страусів. Але Ігор боїться, що це не загальновідомий факт, і вчителька на співбесіді в перший клас забракує таку відповідь. Ніхто не в курсі, що з цього приводу написано в програмах для дитячих садків та першого класу?

marynochka: (Default)
Гарна стаття про фізичні покарання дітей (хоч і на сумнівному ресурсі). На відміну від інших матеріалів, автор не просто засуджує насильство, а намагається зрозуміти батьків (при цьому не виправдовуючи таку поведінку) і таки допомогти їм "зав*язати". Бо від порад "не треба було народжувати" користі ніякої, коли дитина вже є.

"Я безмерно уважаю тех родителей, которые, будучи сами биты в детстве, стараются детей не бить. Или хотя бы бить меньше. Потому что их Внутренний родитель, тот, который достался им в наследство от родителей реальных, считает, что бить можно и нужно. И даже если в здравом уме и твердой памяти они считают, что этого лучше не делать, стоит разуму ослабить контроль (усталость, недосып, испуг, отчаяние, сильное давление извне, например, от школы), как рука «сама тянется к ремню». И им гораздо труднее себя контролировать, чем тем, у кого в «программе» родительского поведения это не записано и ничего никуда не тянется. Если им все же удается контролировать себя, – это здорово. То же относится к крику, молчанию, шантажу и так далее.

Итак, что же делать родителям, которые хотят «завязать»?

Первое – запретить себе фразы типа «ребенок получил ремня». Особенно меня передергивает от «ему по попе прилетело». Это языковая и ментальная ловушка. Никто сам по себе ничего не получал. И уж точно никому ничего от мироздания не прилетало. Это вы его побили. И под видом «юмора» пытаетесь снять с себя ответственность. Как кто-то написал: «он совершил проступок и получил по попе, – это естественные последствия». Нет. Это самообман. Пока вы ему предаетесь, ничего не изменится. Как только научитесь хотя бы про себя говорить: «Я побил (а) своего ребенка», –удивитесь, насколько вырастет ваша способность к самообладанию.

То же самое с фразами типа «без этого все равно нельзя». Не надо обобщать. Научитесь говорить: «Я пока не умею обходиться без битья». Это честно, точно и обнадеживает.

В той книжке, про трудное поведение, которую я цитировала, главная мысль такая: ребенок, когда делает что-то не так, обычно не хочет плохого. Он хочет чего-то вполне понятного: быть хорошим, быть любимым, не иметь неприятностей и так далее. Трудное поведение – просто плохой способ этого достичь.

Все то же самое справедливо по отношению к родителям. Очень редко кто ХОЧЕТ мучить и обижать своего ребенка. Исключения есть, это то, о чем шла речь в пункте 8, с оговорками – 6 и 7. И это очень редко.

Во всех других случаях родитель хочет вполне хорошего или, по крайней мере, понятного. Чтобы ребенок был жив-здоров, чтобы вел себя хорошо, чтобы не нервничать, чтобы иметь контроль над ситуацией, чтобы не стыдиться, чтобы пожалели, чтоб все как у людей, чтобы разрядиться, чтобы хоть что-то предпринять.

Если понять про себя, чего ты на самом деле хочешь, когда бьешь, какова твоя глубинная потребность, то можно придумать, как удовлетворить эту потребность иначе."

marynochka: (Default)
Іноді граюся з Владиком у футбол. Оскільки гравців тільки два - ми просто б*ємо один одному пенальті. Рівень моєї гри можете уявити: товста тітка в довгій спідниці та босоніжках, бігати я не вмію навіть теоретично, ходжу умовно, але, слава богу, не падаю при ударі по м*ячу. Б*ємо до 10-ти голів в одні ворота, і я навіть іноді виграю (!).

І от одного разу, подивившись на наші ігрища, одна семирічна дівчинка вирішила також пограти із Владиком у такий футбол. Вона пропустила пару голів, а прицільно вдарити по м*ячу в неї не вийшло пару раз. І тут вона заявляє: "Звичайно, він же хлопчик, як же я можу виграти у хлопчика у футбол".

Розумієте? Вона в кращій фізичній формі ніж я і Владик разом узяті. Вона тут же разів сорок прострибала на скакалці. Але замість того щоб просто спробувати ще кілька разів, виправдовуючись, що раніше не грала, або, скажімо списати на незручне взуття, вона наперед вже переконана, що в неї нічого не вийде в футболі, бо вона дівчинка.

І це страшенно засмучує.

marynochka: (Default)
Одна із ключових книг, що сформувала мій світогляд - це "Почемучка". Це дуже крута дитяча енциклопедія, мені її подарували батьки, коли я закінчувала 2-й клас. За багато років вона була перечитана мільйон разів. Там такі класні ілюстрації. А головне дуже дохідливо і достовірно написано про все на світі. Словом, дуже якісний дитячий наукпоп.
Вона залишилась в селі, не можу домовитись, щоб її привезли (якщо не викинули).

А от цікаво, а українські дитячі енциклопедії є? Тільки не перекладні, а написані українськими авторами відповідно до наших реалій?

marynochka: (Default)
В одній спільноті флешмоб: всі пишуть про шкоду, яку робили в дитинстві. Як ми всі взагалі вижили?

marynochka: (Default)
Виявилося, що дрібненьке Лего підходить до крупного. У зв*язку з цим поробили з Владиком на базі вагончиків від великого паравозика нові машинки.
І так, купувати треба тільки справжнє Лего, а не підробки під нього. Деталі підробок дуже погано кріпляться між собою. Хоча з іншого боку - це додатковий стимул для творчості: як же все-таки присобачити ці деталі, щоб вони нарешті трималися.

Profile

marynochka: (Default)
marynochka

August 2017

S M T W T F S
   123 45
6789101112
1314151617 1819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 18th, 2017 08:22 pm
Powered by Dreamwidth Studios