marynochka: (Default)
Аліна Фаркаш про газлайтинг:

Общество в целом склонно к газлайтингу. Ну, знаете такое: никого нельзя обидеть, можно только обидеться. Если я узнаю, что моя подруга за моей спиной говорит обо мне гадости, то я обижусь. Если близкий человек сделает мне замечание прилюдно, а не наедине — я обижусь. И я обижусь на множество других подобных вещей, просто потому что испытывать эмоции — нормально. Как боль — это сигнальная система нашего тела, показывающая, что с ним происходит нечто опасное и нежелательное, так обида — сигнальная система нашей психики. И игнорировать ее (а тем более делать вид, что ее не существует) странно и опасно для самого же себя. Потому что, если вы не обижаетесь, то это значит одно из двух:

1.Вы не испытываете ни к кому привязанности, у вас нет никаких положительных ожиданий, проще говоря, вы психопат. В медицинском смысле.

2. Вы обижаетесь, но предпочитаете загнать эмоции как можно глубже, чтобы выдать миру образ вечного позитивщика без страха и упрека. И ей-богу, для психики все же безопаснее, чтобы вы были психопатом.

marynochka: (Default)
Дві замітки про те, як важко зняти психіатричний діагноз, поставлений в дитинстві (один і два). Ясно, що при такому підході сто раз треба подумати чи йти до психіатра: вилікувать - не вилікують, а тавро на все життя поставить - це запросто. Нафіг треба.

marynochka: (Default)
Головний герой у Пелевінському "Снаффі" налаштував свою ляльку дуже специфічно: поставив їй на максимум налаштування "спокуса", "духовність" і "сучество" (не знаю, як перекласти українською). Ну і зрозуміло, що в нього були великі проблеми з нею.
І от я задумалася, як би сама налаштувала такого соціального партнера. Ясне діла, ніякого сучества навіть теоретично. На максимумі була б "слухняність" і десь на 75% емпатію. Емпатію на максимум не можна ставити, Свааб пише, що на цій здатності грунтується не тільки співчуття, але й схильність до тортур. Хоча якщо там є налаштування "доброта", то не так страшно. Ну і щоб потриндіть з їм цікаво можна було.

Решта не принципово.

marynochka: (Default)
І ще раз про газлайтинг. Цього разу про м'який і часто ненавмисний. Про оце, знаєте, "тобі це здається", "ти занадто ускладнюєш", "ти занадто переживаєш". Раніше мені було дуже боляче, коли я таке чула. і дійсно думала, що справа в мені. Зараз мені це теж неприємно, але я точно знаю, що той, хто таке каже, вчиняє однозначно негарно. Вважаєш мою думку неправильною - дай свою оцінку фактам, і я подумаю, чи врахувати це судження. Але сумніватися в моїх здатностях оцінювати реальність немає жодних підстав: я явно не гірша за інших мислячих істот (принаймні за тих, хто дає таку оцінку, точно не гірша).

"И еще: мы действительно видим то, что хотим видеть. Но, во-первых, этот факт не означает, что мы видим ТОЛЬКО это. А во-вторых… Это не означает, что то, что мы видим – не существует."

marynochka: (Default)
А от знаєте, є повно людей, які вишукують у фільмах різноманітні неточності, нестиковки, ляпи. Чому так? Можливо чому, що в людей є схильність перевіряти інформацію на достовірність. Але якщо в людей є така схильність, чому з вони тисячоліттями вірять у всілякі релігійні вчення, де неточність на нестиковці і ляпом поганяє? Що з нами не так? Чому нам такий солодкий цей відвертий самообман?

marynochka: (Default)
Сьогодні в голову прийшло абсолютно дике питання: якби в мене була можливість один день прожити здоровою, на що б я його потратила? І от якось нічого путнього придумати не змогла. Піти по клубам знімати хлопців? Якось я вже не впевнена, що мені це треба. Навчитись плавати? Або їздити на велосипеді. Піти на бальні танці? Тільки ж ці скіли не натренуєш за один день. Стрибнути з парашутом? Та ну нафіг, страшно. О, на сігвеї можна покататись. Або на лижах. Хоча на лижах теж страшно. Жонглювати спробувала б навчитись. Хоча це теж, напевно треба більш ніж один день. А ви б на що потратили один такий день?

Словом, мало мені реальних проблем, треба повирішувати вигадані.

marynochka: (Default)
Чи це того варте? — всміхнулася, прочитавши в замітці на НВ про «ключові фактори високої тривалості життя». Отож, за «не курити, бігати, збалансовано харчуватися і мало вживати…» шведські вчені обіцяють 4,9 року додаткового життя. Пардон, і що з ним, додатковим, робити? У чому полягає цінність життя, якщо з нього забрати маленькі шкідливі радощі? Коли подумати, то все в житті «шкідливе» для його окремо взятої тривалості: рухаючись, спілкуючись, працюючи, експлуатуючи свої внутрішні органи, людина зношується, амортизується. Виробляючи в цьому процесі власне життя. Як лампочка у процесі горіння – світло. Щоб не зношуватися, треба не жити. А щоб не жити, треба не народжуватися...

Мені смакує інша тактика й стратегія: проживати кожну хвилину так, як останню. І тоді відчуття будуть гострі, барви — яскраві, адреналін — на рівні. Головне, малята, якість, а не кількість. Ми ж гурмани.

=====

Так, треба почати палити.

marynochka: (Default)
Суперечка про те, що більш вірогідне одночасне божевілля чи невідома фігня нагадала мені байку про мексиканських тарганів.



marynochka: (Default)
Блін, настрій такий романтично-агресивно-депресивний. Дурний, коротше.

marynochka: (Default)
Може курити почать? Може мені саме цього не вистачає?

marynochka: (Default)
В мене, очевидно, травневе загострення. Терміново хочу всіх убить і здохнуть. Без об*єктивних причин.

marynochka: (Default)
В рамках підготовки до майбутніх квізів вирішила згадати старі (і ознайомитись з новими) музичними хітами. Ну з 70-ми, 80-ми, 90-ми ясно. А от збірка сотня начебто кращих пісень за 200-2017. Дивилася з отакими очима О_О. Чула від сили десяток. Ці композицію що, дійсно були популярними? Треба зав*язувать з ейджизмом і знайомитися із зразками сучасної культури, а то ж можна реально деградувати.

marynochka: (Default)
Якщо довго гратися в Міні-метро, а потім закрити очі - перед ними будуть оці кружечки трикутнички і квадратики. Але ще ладно. А от спроби читати коментарі, розставляючи речення в зворотньому порядку (адже поїзди їдуть туди і сюди) - це дійсно дивний ефект.

marynochka: (Default)
Стаття про те, що людям потрібна взаємодія з іншими людьми. І тому розвиток численних он-лайн сервісів хоч і спрощує життя, проте примушує почуватися нещасною.

Цей ефект я сповна відчула на собі за 6 років декрету. Ніби нічого поганого не відбувається, але через брак реальної взаємодії з іншими людьми я скотилася в такий ненормальний психологічний стан, що кілька моїх читачів незалежно один від одного пропонували мені телефон психотерапавта. Справа саме у взаємодії, бо спілкування вистачало і в мережі. Я зрозуміла це після виходу на роботу. Так, спочатку я дуже туди не хотіла Але при всій абсурдності того, що там відбувається, її скоріше позитивний.

Одне залишається загадкою: як мій Ігор тримається?

marynochka: (Default)
Щось воно якось. Може почати палити?

marynochka: (Default)
Хм. Тут до мене дійшло, що виконати рекомендації з попередньої статті неможливо в принципі.

Там рекомендується при прийнятті рішення концентруватися на бажаному, а не на тому чого, хочеться уникнути. Але при цьому пишеться, що контроль (чи навіть його ілюзія) знижує рівень стресу.

Але ж згадаймо: для того, щоб контролювати ситуацію, ми повинні уявити собі найгірший варіант розвитку подій!

Тобто виходить, щоб бути щасливим - треба ефективно займатися самообманом? Не те, щоб ця думка була якоюсь суперновою, але, чорт забирай, можливість адекватно сприймати дійсність особисто для мене становить велику цінність. Чому, питається в задачі, я повинна вибирати між щастям та істиною?

marynochka: (Default)
Я давно колись писала, що наявність мети необхідна для повноцінного життя. А ось тут описується, як наявність мети допомагає уникнути депресії чи вийти з неї.

Ось цитата звідти:
Read more... )

Стало зрозуміло кілька моментів. По-перше, ясно, чому так кумарить робота, позитивного результату від неї я не можу уявити (крім зарплати, звичайно). По-друге, стає зрозумілим механізм заятягування в комп*ютерні іграшки: там ставляться маленькі конкретні цілі, ти їх досягаєш, отримуєш свою дозу дофаміну і хочеш ще. По-третє, зрозуміло, чому я такий контрол-фрік.

Неясно тільки що з цим робити і як використати ці знання на практиці.

ПС: Так, я відкрила для себе хабр, ховайся, хто може.

marynochka: (Default)
А ще неясно, чому я не можу поводитися нормально. Чому серед людей я постійно дуркую і отримую репутацію дивакуватої людини?

marynochka: (Default)
Блін, коли не знаєш як правильно поступить, це мене просто вбиває.

marynochka: (Default)
Я розумію, коли Стівен Кінг крошить дітей в капусту наліво і направо. Але коли в Гаррі Поттері (хай фанфічному, але все ж) угробили значущого персонажа юного віку, це явно перебор. Це чомусь геть вибило з колії. Доросла (навіть підстаркувата) тітка переживає через книжку. Смішно.

Profile

marynochka: (Default)
marynochka

August 2017

S M T W T F S
   123 45
6789101112
1314151617 1819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 18th, 2017 08:11 pm
Powered by Dreamwidth Studios