marynochka: (Default)
Стаття про онтогенез: як саме з однієї клітини, яка ділиться і утворює клітини з такими самимим генетичними інструкціями формується складний організм із різноманітними видами клітин. Для моделювання цього процесу викоритовується спеціальна програма. Цікаво, її можна попросити у авторів?


marynochka: (Default)
Дочитала "Егоїстичний ген" Докінза. Звичайно, з багатьма його ідеями я була знайома з інших джерел, але було цікаво ознайомитись з першоджерелом. оскільки вперше книга вийшла 40 років тому (1976 рік), то сучасне видання майже на третину складається з приміток. Автор багато в чому поміняв свою точку зору і не боїться цього визнати. Саме за це я люблю біологів: вони знають, що їхні знання - це лише гіпотези, а тому уникають категоричності. Але через засилля таких приміток, важко цитувати фрагменти, що мені сподобались.

А ще мене цікавить ось що: чому "Егоїстичний ген" не зустрічався мені раніше? Взагалі з американський підходом до біології я познайомилась завдяки книзі П. КЕМП, і К. АРМС. "Введение в биологию". В ній, знаєте, теж еволюція - це основа всіх основ, генетика - це наше все. Проте хоча ця книга в оригіналі вийшла в 1981 році, в ній немає згадок не тільки про Докінза, але й про інших вчених, на яких він посилається (Гамільнота, Фішера) з їхніми теоріями. І я не можу зрозуміти чому так. Невже його праці на той момент не були ще популярними? Чи просто в США існує кілька біологічних шкіл і ці автори належать до іншої?

Словом, "Егоїстичний ген" рекомендую, звичайно, як рекомендують, скажімо, буквар.

marynochka: (Default)
Колись давно, у році 2002-му, у мене була теорія про те, що інформація – це різновид матерії. Грунтувалася вона на тому, що велика кількість людей у метро або автомобілів у пробці поводять себе ніби молекули рідини в трубі. Молекули відштовхуються одна від одної, тому що електронні оболонки мають негативний заряд, тобто під дією магнітного поля, а машини намагаються не наближатися одна до одної занадто близько, бо всередині сидить водій, який сприймає інформацію, оперує нею. Словом, водій не хоче зіштовхнутися з іншим автомобілем в силу інформаційних причин, як молекули не хочуть стикатися в силу електромагнітних.

(Так, я в курсі, що мої уявлення про фізику дещо примітивні. Як мене навчили в школі, що матерія буває двох видів: речовина і поле, так я і користуюся цим формулюванням.)

Через деякий час я відмовилася від цієї теорії, оскільки по-перше не змогла нормально сформулювати, на які ж об’єкти впливає інформація, а по-друге шляхом якихось міркувань я дійшла висновку, що інформація – це не вид матерії, а просто властивість, що випливає з фізико-хімічних властивостей об’єктів.

Але ідея про систему еволюцій змусила мене знову повернутися до цієї теорії. Адже стрибок від еволюції неживої природи до біологічної, а також стрибок від біологічної до культурної еволюції він же явно лежить в інформаційній площині.

Спроби почитати Вікіпедію ні до чого не призвели. Там інформація визначається як щось таке, чим може оперувати тільки хтось розумний. Наводяться синоніми типу "роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення; представлення, поняття; ознайомлення, просвіта".

Панове, а як же генетична інформація? У ДНК немає можливості щось роз’яснювати, тлумачити, оперувати фактами і поняттями. Але разом з тим вона пречудово кодує інформацію про організм, копіює її, передає наступним поколінням. І ця інформація так само пречудово зчитується і використовується об’єктами, які теж не мають жодного уявлення про факти, події і т.д.

У зв’язку з цим хочу зацитувати Докінза про складні "розрахунки", які роблять живі організми.
Read more... )

… Тоді, в далекому 2002-му я думала, що інформацією можуть оперувати лише живі об’єкти (ну або об’єкти, породжені розумною діяльністю, типу комп’ютерів). Але, чорт забирай, он планети і астероїди обертаються навколо Сонця по еліптичним орбітам. Але ж у них теж немає можливості розрахувати свою траєкторію, вони не вміють розв’язувати квадратних (чи яких там ще) рівнянь, це ж просто шматки речовини, набагато простіші за живі організми.

Словом, я відчуваю, що інформація існує об’єктивно, незалежно від наявності суб’єктів, здатних сприймати її як інформацію. От тільки не уявляю, в якому напрямку шукати, як взагалі підступитися до дослідження цієї проблеми.

marynochka: (Default)
Навіяно піснею про квітку кактуса...
Народ, а чи не дивно це, що нам, як і комахам, квіти здаються красивими? Ми ж розділился з ними на етапі черв*яків, очевидно. Це було тоді, коли ніяких квітів навіть теоретично не було. Ну з комахами ясно, як у них виникла, хм, симпатія, до квітів. А людям-то це для чого було?

marynochka: (Default)
Черговий випуск "Все як у звірів". Про грумінг. Озвучується версія про те, що мова виникла, як різновид грумінгу.




marynochka: (Default)
Я давно колись писала, що наявність мети необхідна для повноцінного життя. А ось тут описується, як наявність мети допомагає уникнути депресії чи вийти з неї.

Ось цитата звідти:
Read more... )

Стало зрозуміло кілька моментів. По-перше, ясно, чому так кумарить робота, позитивного результату від неї я не можу уявити (крім зарплати, звичайно). По-друге, стає зрозумілим механізм заятягування в комп*ютерні іграшки: там ставляться маленькі конкретні цілі, ти їх досягаєш, отримуєш свою дозу дофаміну і хочеш ще. По-третє, зрозуміло, чому я такий контрол-фрік.

Неясно тільки що з цим робити і як використати ці знання на практиці.

ПС: Так, я відкрила для себе хабр, ховайся, хто може.

marynochka: (Default)
Читаю "Ми – це наш мозок" Діка Свааба. Серед іншого, описується робота Нідерланського банку мозку (NHB), який досліджує мозкові тканини пацієнтів з підтвердженими діагнозами. Ось наприклад.

"Особливість NHB є те, що тканини надаються у розпорядження незабаром після смерті донора. Але це можливо тільки тоді, коли донор та члени його сім’ї приготували всі документи наперед і точно проінформовані про всі процедури після смерті. Похоронне агентство також усвідомлює всю терміновість справи. Якось мені подзвонили з поліції. Вони не розуміли, чому затриманий за перевищення швидкості водій катафалка заявив, що йому потрібно якнайскоріше доставити померлого до лікарні. І, тільки подумайте, наступного разу поліція на мотоциклах супроводила до лікарні по узбіччю катафалк, який застряг у вуличному заторі."

Виходить для ефективного розвитку науки в суспільстві вкрай важливий загальний рівень освіченості більшості громадян. І виявляється справа не тільки в тому, щоб якомога більше людей мали можливість стати вченими, а в тому, що часто для здобуття нових знань потрібна допомога людей, далеких від науки: донорів і їх рідних, водія катафалку, поліцейських. І в цьому світлі оці всі релігійні переконання, оце все культивоване містичне мракобісся перестає виглядати такою нешкідливою приватною справою. Це реальне зло в сучасному світі, яке коштує хто-зна скільки життів. Релігія це як повзання малюка: в ранньому віці воно було дуже корисним, але дорослій людині ефективніше пересуватися на двох ногах.

marynochka: (Default)
А от уявлення про кохання у автора раціонального Гаррі Поттера дуже специфічні.

"— Но даже несмотря на все эти волшебные странности, позволяющие мне быть взрослее, чем я должен быть, я всё ещё не достиг половой зрелости, в моей крови нет соответствующих гормонов, и мой мозг просто физически не способен влюбляться в кого бы то ни было. Вот почему я не влюблён в тебя! Я просто не могу быть влюблён в тебя! Всё, что мне известно на данный момент, это то, что через шесть месяцев мой мозг может проснуться и влюбиться в профессора Снейпа!"

По-перше, статеві гормони впливають на плід ще в утробі матері. Так, наприклад якщо в ембріону із чоловічим генотипом вроджена нечутливість до тестостерону, він розвиватиметься по жіночому фенотипу. В одній серії Хауса була розкрита ця тема.
А по-друге, для того, щоб закохатися, абсолютно не потрібна статева зрілість. Я точно пам*ятаю, що кохання в 5 років це таке само почуття, як і в 16 і в 20. Як сіль однакова на смак в будь-якому віці.

Оскільки я ще не дочитала книжку, то не можу зрозуміти: чи то автор твору такий наївний, чи то він навмисне зробив персонажа таким.

marynochka: (Default)
Реклама косметичних засобів пропонує зупинити старіння шкіри, пропонує вирівняти зморшки і тому подібне. Господи, яка фігня! Людина - це ж не крокодил, в якого найцінніше - це шкіра.

Починаю стикатися із збоями в пам*яті. Взагалі гарна пам*ять - це те, чим я завжди гордилася. Перші проблеми я помітила ще на початку вагітності. Треба було застосувати якусь норму, і я була на 100% впевнена у формулюванні, яке пам*ятала, а воно виявилося помилковим. При чому не тому, що були внесені зміни. Я просто забула точну редакцію і вигадала собі нову. Тоді списала це на вагітність.

Але забування норм статей це ще таке. Все-одно треба звірятися, бо в них постійно вносяться зміни. Проте недавно я стала помічати, що не запам*ятовую чи розказувала я тій чи іншій людині ту чи іншу історію. Так недалеко до репутації маразматичної зануди.

Або ось слухаю чергову лекцію про поведінку людини. Серед іншого там розказується про сім*ю з порушеною мовою. В них була виявлена мутація в певному гені. Виявилося, що в інших тварин (наприклад у співочих птахів чи у щурів) цей ген теж пов*язаний з голосовою сигнальною системою. Тільки у людини версія такого гена інша. І коли щурам вживили оцей людський ген, їхня голосові сигнали стали набагато складнішими.

Так от. Мені здається, що цю історію я вже читала. Але зовсім не можу згадати де! Не то в "Еволюції..." Маркова, не то в "Мозку..." Казанцевої. А можливо і не читала, а чула у відео на подібну тематику. А можливо мені тільки здається, що я зустрічала цю інформацію. І от як можна вчитися новому з такими "здібностями"? Раніше я б згадала не тільки книжку, а де саме на розвороті воно написано.

Час потроху відкушує від можливостей тіла, це ще ладно. Але він так само потроху відкушує від особистості, фактично знищуючи її. Це страшно. Проте це доведеться якось прийняти, якось пристосуватися, якось жити з цим.

marynochka: (Default)
Круте відео про війни мемів. Ну тільки мем тут розуміється не як прикол із Лукоморья, а в найширному розумінні: одиниці кільтурної інформації, які передаються від людини до людини. Взагалі на прагненні людей передавати інформацію і тримається людська цивілізація.

Пояснюється різниця між суспільствами, де меми передаються статично, і тими меми передаються динамічно. Стверджується, що ці два типи суспільства несумісні.

От недарма мені не подобаються заклики берегти традиції.

І взагалі озвучена ідеї виглядають дуже перспективними, викликають масу нових.

Блін, прикро, що цих лекцій немає в текстовому вигляді. Дуже незручно цитувати.

marynochka: (Default)
Тут ось пишуть, що мурашки можуть впізнавати себе в дзеркалі. І якщо бачать на собі позначки, які можуть привести до агресії сородичів, намагаються позбутися цих позначок. Вважається, що здатність впізнавати себе в дзеркалі може свідчити про наявність самосвідомості.

В якому все-таки неймовірному світі ми живемо: рослини рахують до п*яти, риби роблять транзитивні логічні висновки, мурашки прихорошуються перед дзеркалом. Навіщо при всьому при цьому вигадувати уявних друзів та чудеса?

marynochka: (Default)
Друга лекція курсу "Біологія поведінки людини", Стенфорд, 2010 рік. Довге, але цікаве і дотепне відео.

Серед іншого, мова йде про множинна дилему ув*язненого. Ну тобто гравці вирішують обманювати чи співробітничати не один, а багато разів. За допомогою комп*ютерного моделювання було з*ясовано, що найоптимальнішою є стратегія "зуб за зуб". Вона полягає в тому, що треба співробітничати, але якщо опонент обманює, в наступному турі його треба обмануть. Якщо ж він повертається до співробітництва - треба його пробачить і продовжити співробітництво. Проте в цій стратегії є вразливість. Якщо через дефекти в передачі інформації гравець А поступить чесно, а гравець Б помилково подумає, що його обманули, то вони скотяться в суцільну помсту один одному. Тому більш ефективною є інша стратегія, яка передбачає пробне припинення помсти через кілька інтерацій. Хоч і ця стратегія має вразливі місця. Все складно.

І хоч курс називається "Біологія поведінки людини", лектор університету преспокійно розказує про левів, голих землекопів, риб і бактерій. Унікальна здатність людини мислити абстрактно, схоже, його абсолютно не бентежить в цьому аспекті. Так що це, не треба наїжджати на мою шкільну вчительку біології.

Цікаво, що принцип "зуб за зуб" був дуже популярним у древньому законодавстві. Тобто люди, навіть винайшовши державу і право, продовжували мислити як риби.

marynochka: (Default)
Вичитала тут, що свині посідають четверте місце серед найрозумніших тварин, після шимпанзе, дельфінів і слонів.
Значить вони розумніші за собак. Питається в задачі, чому народ так протестує проти відстрілу тупих собак, співчуває їм, але спокійно їсть більш інтелектуально розвинутих істот. Відповідь проста: нам начхать на їх інтелект, нам важлива мі-мі-мішність.

А тупими я назвала собак по одній причині. Решта тварин, які живуть серед людей, знають, що людей чіпати не можна. Вони або ігнорують людей, або тікають. І це правильно. А собаки регулярно лізуть межиочі, проявляють агресію навіть якщо їм нічого не загрожує. Ну чому до типу розумного савця не доходить така проста річ, яка зрозуміла останньому горобцеві, що навіть не має звивин?

marynochka: (Default)
Колись мені доводили, що приймати раціональні рішення можуть тільки люди, а в тварин відсутнє раціональне мислення, в них тільки інстинкти. А ось є експеримент, що доводить наявність здібностей до логічно мислення у... риб.

Да что крысы! Зачатки логики удалось обнаружить даже у рыб.

Одним из важных компонентов мышления считается способность делать транзитивные логические выводы. Так называют умозаключения о связях между объектами, сделанные на основе косвенных данных. Например, транзитивным является следующий вывод: "если А > В и В > С, то А > С". Способность к транзитивной логике вначале была описана как один из рубежей в умственном развитии детей, затем была зарегистрирована у обезьян, крыс и некоторых птиц (голубей, ворон) — то есть у млекопитающих и птиц, в сообразительности которых теперь уже мало кто сомневается.
Read more... )
Общая схема этого эксперимента в точности соответствует классическим тестам на транзитивную логику, применяемым при исследовании умственных способностей детей. Самое удивительное, что рыбы успешно справились с тестом, с которым человеческие дети, как правило, начинают справляться лишь в возрасте 4–5 лет! Может показаться невероятным, что четырехлетние дети по каким-то аспектам умственного развития уступают рыбам. Однако транзитивная логика действительно относится к числу способностей, развивающихся у людей довольно поздно (Piaget, 1971). Это можно понять: для Homo sapiens данная способность, по-видимому, не так важна, как для самцов астатотиляпий. Мы уже упоминали о том, что наше мышление далеко не универсально, что мы уступаем, например, сойкам по способности запоминать точки на местности, а крысам — по умению находить выход из лабиринта (Резникова, 2009). В данном случае мы просто столкнулись еще с одним примером несовершенства нашего мышления.

marynochka: (Default)
Сьогодні посперечалися з чоловіком, чи є голуб свійською твариною. Він просто Владика питав, яких він знає свійських тварин, і Владик, серед інших, назвав і голуба. Ну вікіпедія стверджує, що свійські голуби бувають. Більше того: до свійських тварин відносять і папуг, і страусів. Але Ігор боїться, що це не загальновідомий факт, і вчителька на співбесіді в перший клас забракує таку відповідь. Ніхто не в курсі, що з цього приводу написано в програмах для дитячих садків та першого класу?

marynochka: (Default)
Дочитала сьогодні другу книгу Асі Казанцевої "В інтернеті хтось неправий". Ця книга виправдала мої сподівання. Деякі речі навіть вразили. Наприклад ось це.
Read more... )

Виходить, деякі тварини вважають, що їм таки краще з людьми ніж у дикій природі.

marynochka: (Default)
То венерина мухоловка вміє рахувати, то горох здатний на ризик

"По словам специалистов, результаты работы не подтверждают интеллектуальность растений, но указывают на наличие у них механизма восприятия, позволяющего оценивать условия среды и корректировать исходя из этого свое поведение. Способ такой оценки остается неизвестным."

Бути рослиною, виявляється, не так уже й нудно.

marynochka: (Default)
Короткий огляд гарної книжки про біологічну природу щастя.

...
"Есть четыре нейромедиатора, который отвечают за чувство “хорошо” и делают они это по-разному:

Дофамин: радость от достижения поставленных целей и – маленькими порциями – поощрение за движение по направлению к выполнению задачи. То есть, история про вознаграждение;

Эндорфин: эйфория, маскирующая сильную боль, голод или усталость. Это чтобы в бою не чувствовать ран, бежать на втором дыхании, не цепенеть от голода;

Окситоцин: приятное чувство близости и безопасности от причастности к группе, семье, сообществу. Вопреки частому заблуждению это не “женский гормон”, у мужин его не меньше, иначе бы они не могли заботиться о других;

Серотонин: распирающее чувство гордости от того, что другие тебя уважают и признают. Это тоже про групповую динамику – но уже не то, что сплачивает стадо, а то, что выстраивает иерархию. Расхожий тезис “серотонин – гормон счастья” – заблуждение.

Все, другого счастья у нас нет. Есть еще адреналин, который тоже хорошая штука, но, поскольку адреналин не в мозгу выделяется, и является как раз гормоном, а не нейромедиатором, автор его не рассматривает. Зато кортизолу автор уделяет прорву внимания, потому что все четыре эволюционных механизма “хорошо” замечательно уравновешивает один механизм про “плохо”, основанный на выборосе кортизола. Четыре пряника и один большой тяжелый кнут."

...

Тут же пояснюється звідки в людини іноді береться оця вічна невдоволеність життям і переконання, що все кругом погано.

"Понятно, что все мозги разные, несмотря на общий принцип. Человек вполне может впасть в порочный круг зависимости от проблем и страданий, потому что сильная боль, физическая или душевная – это эндорфины, и легко залипнуть на получение эндорфинов таким способом. Еще и еще раз убеждаться, что мир крайне плохо устроен и кругом подлецы тоже по-своему приятно, каждый раз, когда в поле зрения появляется доказательство правоты, мозг выдаст немного дофамина, плюс можно над кем-нибудь покуражиться и получить серотонин, или объединиться с единомышленниками – окситоцин."


Виходить фраза "він навмисно страждає" не така вже й парадоксальна. Людина реально може отримувати кайф від поганого! Філософія песимізму, виявляється, має своє біологічне підгрунття.

Profile

marynochka: (Default)
marynochka

October 2017

S M T W T F S
1 2 3 45 67
89 1011 121314
15 161718 192021
22 232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 09:47 am
Powered by Dreamwidth Studios