marynochka: (Default)
А осоього внесли такий чудовий законопроект. Збираються обнулити дипломи всіх юристів крім адвокатів, нотаріусів і суддів.

З одного боку в раді багато дибільних законопроектів. Але з іншого боку там потужне лоббі адвокатів, про що свідчить той факт, що вони змогли на конституційному рівні (!) проштовхнути норму про виключне право адвокатів представляти учасників у суді.

Ну а крім того протестувать проти цієї норми широкий загал не буде. Юристів у суспільстві не люблять.

Коротше, це жопа. І зароблять не можна, і вийти на пенсію не можна. І немає ні сил, ні здоров'я.


marynochka: (Default)
Блін, у мене теж болить спина. Не так капітально, як у Ігоря, звичайно. Цікаво, що робить, якщо мене теж скрутить? Це буде взагалі безвихідь. Так дістав цей холод.

marynochka: (Default)
Кажуть збільшили необхідний страховий стаж для пенсії? З 15-ти до 35 років. Тобто жінкам, які вигляділи дітей заробити трудову пенсію взагалі тепер нереально навіть теоретично? Ну ні на бабусь не кинеш, бо бабусі теж муситумуть ішачить на пенсію.

marynochka: (Default)
В Ігоря прихватило спину. Радикуліт чи що. Не може встати. При спробі доповзти до ліжка залишився на підлозі. Німісулід і ібупрофен не допомогли. Чекаємо невідкладну, але щось вона не спішить. Кажуть, вони роблять обезболюючий укол. А як і він не допоможе? Його можуть забрати в лікарню? От що його робить?

marynochka: (Default)
Сьогодні Ігор був на батьківських зборах. Туди йому ще якось допомогли добратися по тих сходах, а назад всі швидко розбіглися, він просто не встиг попросити допомоги. Дивом допоміг хтось лівий (дивно, що там взагалі хтось був у такий час).

[вирізано цензурою]


marynochka: (Default)
От кажуть інклюзія. Я не знаю, осього в процесі ремонту вхідних сходів у школі з них прибрали перила. І навряд чи поставлять нові. А от Ігор хотів би прийти на перше вересня, але через відсутність перил він просто не зможе потрапити в школу.

А знаєте, коли я ходила в школу, там теж не було перил на вхідних сходах. І я мусила або когось просити допомогти, або повзти. І з одного боку це привчило мене бачити вихід з будь-якої ситуації (адже або ххтось є, або ніхто не бачить, як я повзу), а з іншого - це одна з причин, чому я періодично хочу вбити всіх людей. Потім я навчилася, але осього після пологів частково втратила цю здатність.

Найцікавіше те, що мої батьки працювали в цій школі вчителями. Батько навіть пару років був директором. Але зробити там перила просто нікому не прийшло в голову.

marynochka: (Default)
Ці вихідні останні перед відпусткою. Тому на них треба зкупитися перед поїздкою. Але передають сильний дощ. А ще в мене болять ноги.

marynochka: (Default)
А може поїхати з Владиком на море? В якесь Лазурне або Скадовськ чи що. От тільки чи справлюсь я одна з такою поїздкою?

Спробую проаналізувати, що мене зупиняє.

1. Дорого. Але це таке. Ясно, що відпочинок влетить в копієчку, з поїздками завжди так. Тим більше мене не влаштовує на машині в наметах, мені треба нормальний рівень комфорту. Тут особливо не поміркуєш: жаба задушить або ні.
2. Важка валіза з речами на двох. Чи потягну я її, якщо при цьому треба слідкувати за дитиною? З іншого боку Владик в принципі слухається.
3. Невідомо, як він буде вести себе в дорозі. Невідоомо, чи вийде взяти нижні полиці на серпень.
4. Чи зможу я забезпечить йому безпеку на воді: я не вмію плавать. З іншого боку, він ніби обережний хлопчик. Але це ж дитина.
5. І головне - Владик в будь який момент може захворіть. Якщо перед поїздкою - то ладно, а якщо під час, що робити?

Ну чому воно в мене все завжди так складно? Хоча, я знаю чому.

marynochka: (Default)
Сьогодні в голову прийшло абсолютно дике питання: якби в мене була можливість один день прожити здоровою, на що б я його потратила? І от якось нічого путнього придумати не змогла. Піти по клубам знімати хлопців? Якось я вже не впевнена, що мені це треба. Навчитись плавати? Або їздити на велосипеді. Піти на бальні танці? Тільки ж ці скіли не натренуєш за один день. Стрибнути з парашутом? Та ну нафіг, страшно. О, на сігвеї можна покататись. Або на лижах. Хоча на лижах теж страшно. Жонглювати спробувала б навчитись. Хоча це теж, напевно треба більш ніж один день. А ви б на що потратили один такий день?

Словом, мало мені реальних проблем, треба повирішувати вигадані.

marynochka: (Default)
У Владика сьогодні розболілись ноги. Так, що не міг нормально ходити вранці. Потім ніби розходився. Пишуть, що ангіна може спричинити ревматизм. Але чому ж так швидко? Та й ми ж лікували її. От тільки цього не вистачало.

marynochka: (Default)
За результатами обговорення проблеми смартфонів отримала таку інформацію.

- Вайбер для ХР все ще не стає. Стоп*ятсот завантажувачів із стоп*ятсоти різних сайтів. Кожен глючить по-своєму. Може в мене ХР калічна, спробую на роботі, в залежності від результатів буду думать. Господи, невже ніхто не юзає вайбер на ХР і не може просто вислати мені свій сетап? Треба реєструватися на якомусь живому форумі чи що. А ще ж, блін, половина необхідних ресурсів заблокована на прохання трудящихся, через анонімізатор грузиться довго.

- У Blackberry виявляється є кнопочний смартфон на андроїді. Правда коштує він дофіга. Не можу зрозуміти, як давно його випустили і чи не знімуть його з виробництва поки я назбираю грошей, а головне наважуся його купити.

- Дізналася про таку штуку, як адаптер USB OTG. Кажуть за його допомогою можна підключати звичайні ЮСБ-пристрої. І кажуть, що якщо підключити звичайну мишу - на екрані з*являється курсор. Якщо це так, то можна купити маленьку клаву з тачпадом. І якусь хитру обкладинку, щоб все це закріпить.

Якщо комусь цікаво в чому перевага тачпаду над сенсорним екраном,поясню: тачпад не натискає на об*єкт, поки не натиснеш кнопку і там є курсор. Чи може просто пошукати бездротовий тачпад для смартфона? Хоча навряд чи таке збочення існує в природі.

- Голосовий набір в принципі мене розуміє, якщо говорити чітко і голосно. Але цей метод рішуче не підходить в публічних місцях.

- Дехто рекомендує купити планшет. Імхо занадто дорого і займає забагато місця.

Так, я зануда. Мене виправдовує лише те, що я чесно попередила, що в моєму журналі буде жесть з приводу освоєння нових технологій. Не можу сказати, коли це закінчиться. Вибачте. Просто коли переді мною якась проблема - нею нагружаються всі, хто має вуха/очі/інші органи сприйняття. Уявляєте, яка була жесть, коли я намагалася знайти чоловіка/роботу/народити дитину? Прибийте мене вже хтось з міркувань гуманності.

marynochka: (Default)
А взагалі ця ситуація із смартфонами реально вибила мене з колії. І справа навіть не в кількості геморою, з яким я стикнулася. Виявилося, що вайбер, сумісний з віндою ХР лише до 5 версії. А краще 4-ту. Але скачати її ніде не можна: або файли протухли, або ж це завантажувачі, які скачують нову версію. Ну ок, допустимо я встановлю 7ку (застрельте мене, але це принаймні можливо). Проте на роботі - ХР. І там я не зможу її перевстановити. Значить тільки купувати клавіатуру, а до того часу я німа.

Так от: справа не у всіх цих технічних труднощах. Справа в тому, що я так дістала своїми скаргами оточуючих, що з мене тупо сміються. Мовляв, Марина завжди все ускладнює, не може просто взяти купить смартфона і користуватись ним.

А мені образливо, бо це ніфіга не смішно. От ні грама. В мене одне життя і це певною мірою дуже несправедливо, що я маю прожити його калікою. І от по ідеї розвиток технологій повинен сприяти інтеграції людей з фізичними вадами в суспільство, а от конкретно технологія сенсорних екранів навпаки розширила цю прірву. Проблема інвалідності не в обмеженнях кінцівок, а в суттєвій відмінності від критичної більшості.

І, блін, я реально не знаю, що робити. Попросить допомоги я ні в кого не можу, тому, що я не знаю, що саме просити. Чим тут можна допомогти? Ок, клавіатуру можна купить. Але це додаткові проблеми і додаткові кпини. І головне це не відміняє загальної тенденції збільшення бар*єрності. А головне не змінить байдужості здорових людей до такої бар*єрності, що доволі дивно в наш досить толерантний час.

marynochka: (Default)
Помітила, що починають терпнути ноги. Крім того під кінець дня вони стають дуже напружені і я мушу вдягати наколінник, щоб коліна не підверталися. Що робить - не знаю. До лікаря не піду, немає коли, та й все-одно він все спише на ДЦП. Щось читать про це не знаю де. Цікаво, а чи не віднімуться вони остаточно такими темпами?

marynochka: (Default)
З такою погодною тенденцією треба чекати не літа, а зими. Зимою принаймні топиться.

marynochka: (Default)
В мене, очевидно, травневе загострення. Терміново хочу всіх убить і здохнуть. Без об*єктивних причин.

marynochka: (Default)
Повернулася із поїздки в село. Коротенько опишу враження. [вирізано цензурою], [вирізано цензурою], [вирізано цензурою на [вирізано цензурою]]

В кожного свої екстрим-тури.

marynochka: (Default)
От колеги дорікають мені, що я песимістично настроєна і повторюю, що життя важке. Ну от ось стою сьогодні на зупинці, чекаю маршрутку. І тут у мене просто підвертається нога, як завжди. Без найменшої причини. Я не ступаю, не повертаюся. Мене ніхто не штовхнув. Напередодні не було особливих навантажень. Ну і я падаю. Оскільки при цьому тримаю руку в кишені, розлітаються дрібні гроші на маршрутку. Хтось допомагає мені встати, збирають ці гроші. Хтось питає, чи зі мною все гаразд, називаючи мене на ти. Складається враження, що мене вважають за п*яну чи божевільну. Да-да, я в курсі, що це мені здається.

Ну тобто от так, на рівному місці, без найменшої навіть маціпусінької об*єктивної причини мені зайвий раз нагадало, що я не контролюю своє життя ні на грам і мій статус нижче плінтуса.

А ще, коли я захопливо щось розповідаю, або мені дуже радісно, в мене на вдиху неконтрольовано виходить такий звук, один в один як рохкання.

Я от ніяк не можу зрозуміть, чому бажання померти обов*язково вважається якимось психічним розладом? З якого дива, поясність мені, бажання жити, не дивлячись на постійне приниження, вважається ознакою душевного здоров*я?

marynochka: (Default)
Сьогодні наткнулася на допис Kathy Shabutsky про реабілітацію неврологічних хворих. Вона пише: "Не надо лечить" в Росси всегда означает "оставить сдохнуть", поэтому к таким заголовкам и к таким статьям я всегда отношусь крайне подозрительно.

Але якби ж така фігня відбувалася тільки на пострадянському просторі.

Прочитала я тут недавно Діка Свааба "Ми - це наш мозок". У величезній книжці описано купа неврологічних порушень, де які зони за що відповідають. А про ДЦП написано в одній главі. І написано от що (зацитую весь величенький текст, потім прокоментую).

У третині випадків важкі пологи не є відповідальними за пізніші порушення мозкових функцій дитини. Такі мозкові пошкодження, як розумові відсталість і еластичність, часто виникають ще в матці задовго до народження.
ё
1862 року Вільям Джон Літтл у Лондоні вперше описав 47 дітей зі спастичністю. Ще й досі знаходять відгук переконання Літтла в тому, що спастичність спричиняється пологовою травмою. Проте є протилежне бачення Зіґмунда Фройда, який після ретельних досліджень 1897 року дійшов до висновку, що причину еластичності не слід приписувати важким пологам; більш того, це неврологічне захворювання, як і важкі пологи, слід розглядати як наслідок порушення мозкового розвитку дитини в матці. Часто на пологи покладають відповідальність за розумові порушення у дітей. Синдром Праде-ра-Віллі — це генетична аномалія, яка з роками призводить до вираженого ожиріння. У багатьох уражених ним дітей народження відбувається важко, а згодом у них проявляється розумова відсталість. Причиною цього є не важкі пологи, а генетична аномалія, яка трапляється ще в момент запліднення.

Лише у 6 відсотків повністю доношених дітей зі спастичністю і в 1 відсотка дітей з розумовими вадами причиною їхнього мозкового захворювання виявляється кисневе голодування під час пологів. Затримка в рості й акінезія в матці вказують на те, що ці діти мають труднощі задовго до народження. Спастичність може походити від таких різних причин, як генетичні аномалії, внутрішньоматкові інфекції, дефіцит йоду або вплив хімічних речовин. На противагу цьому, як встановив ще Зіґмунд Фройд, дуже помітно, що в нормального плоду при гострому кисневому голодуванні під час пологів тяжкі мозкові ушкодження трапляються вкрай рідко. Звісно, кисневе голодування при вагітності, яке триває протягом довшого часу, може спричиняти спастичність. Активна роль плоду в народженні показує, наскільки мав рацію Фройд. Мозок дитини відіграє вирішальну роль не лише в початку, а й у перебігу пологів. Тому в багатьох випадках взаємозв’язок між важкими пологами і порушеннями мозкових функцій є більш ніж припустимим. Важкі, передчасні чи запізнілі пологи нерідко є наслідком проблеми мозкового розвитку дитини в матці. І це порушення може в свою чергу походити від генетичного дефекту, кисневого голодування в матці та інфекцій, від впливу медикаментів чи речовин, що зумовлюють залежність, котрі приймає вагітна (наприклад, морфін чи кокаїн), чи навіть від паління. Тому пошуки причин передчасних чи ускладнених пологів не будуть повними без дослідження мозку.

Тридцять п’ять років тому в одному дослідницькому проекті, здійсненому разом із гінекологом доктором В. Й. Гонне-біром, ми довели, що мозок дитини відіграє активну роль у народженні. Для цього ми дослідили народження 150 дітей без головного мозку (аненцефальні діти). Здебільшого вони народжувалися передчасно чи запізно. У них і близько не було зазвичай точного строку народження приблизно на сороковому тижні вагітності, а самі пологи відбувалися значно повільніше за норму. Оскільки не було окситоцину в дитячому мозку, період вигнання тривав удвічі довше за звичайний, а відділення посліду займало втричі більше часу. Наскільки важливим є нормальне функціонування дитячого мозку при пологах, можна пересвідчитися по тому, що половина аненцефальних дітей не переживають пологи. Мозок плоду за допомогою іншого гормона — вазопресину — турбується про те, щоб під час пологів кров потрапляла в такі життєво важливі органи, як серце, наднирники, гіпофіз та мозок.

Це відбувається за рахунок кровопостачання кишківника. Експерименти із тваринами унаочнюють необхідні для цього покрокові численні складні хімічні процеси. Але саме так, як говорив грецький священик, лікар і філософ Гіппократ ще 2000 років тому, все це дійсно починається з першого сигналу дитини до початку пологів, як тільки її мозок зареєструє, що мати вже не може надавати їй дедалі зростаючу кількість необхідної поживи.


І це все. Як же я плювалася, коли це читала! По-перше обізвати ДЦП спастичністю, це все-одно, що обізвати туберкульоз – кашлем. Як можна поплутати хворобу і симптом? Ну але допустимо це ляп перекладача. Але ж йоханий бабай, по інших неврологічних хворобах зроблено детальний аналіз, вказано і намальовано де які зони мозку уражено, яке лікування проводиться, які є експериментальні методи і т.д. А ДЦП, який має десятки варіантів, прирівняли до анацефалії, зацитували Фрейда і Гіпократа (прям найсучасніших неврологів) і ура. І це пише засновник Нідерландського банку мозку у 2010 році! Ок, ви вважаєте, що причина у внутрішньоутробних порушеннях. Ну так розробляйте якісь скрініги для виявлення цих порушень до пологів.

І проаналізуйте роль реабілітації в діагностиці. Купа ж людей отримало діагноз "розумова відсталість" тільки на тій підставі, що мали погану дикцію. Це що, не можна зробити якогось МРТ, щоб таки перевірити що там реально порушено.

Просто прикро, складається враження, що ці матері і реабілітологи б’ються як риба об лід, а науковцям-неврологам немає ніякого діла. Навіщо щось досліджувати, коли Фрейд уже все відкрив.

marynochka: (Default)
Народ, давайте підтримаєм петицію про легалізацію евтаназії. Реально: життя таке важке, найпоширенішими причинами смерті є серцево-судинні захворювання та рак. А це означає, що вірогідність того що тебе або паралізує від інсульту, або мучитимешся від нестерпних болей більша, ніж на будь-який інший варіант смерті. Не кажучи вже про Альцгеймера та інші численні форми деменції. Занадто часто життя стає гіршим за смерть, це загрожує практично кожному.

Раніше я була проти евтаназії з тих міркувань, що під нею можна приховати умисне вбивство. А потім подумала, що в того, в кого вистачить нахабства і грошей підкупить лікаря на таку тему, то в нього і зараз цього вистачить, що підкупить паталогоанатомі і ментів.

Життя - це дар. І можливість відмовитися від нього лише збільшує його цінність, тоді як відсутність такої можливості часто його знецінює і робить прокляттям.

marynochka: (Default)
Проходження всіх цих життєвих квестів чомусь не приносить радості.

Profile

marynochka: (Default)
marynochka

October 2017

S M T W T F S
1 2 3 45 67
89 1011 121314
15 161718 192021
22 232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 09:46 am
Powered by Dreamwidth Studios