marynochka: (Default)
В мене тут з*явилася чергова "геніальна" ідея. Якщо для пошуку правильного рішення необхідно активно генерувати хибні ідеї і не боятися їх висловлювати, то може саме цю властивість мозку і треба тренувати під час навчання? Завдання для розвитку цієї властивості можуть виглядати так: " у Тані 2 яблука, у Васі - 3. Скільки яблук у дітей разом?" Але метою є не сказати, що яблук 5, а придумати якомога більше версій, чому їх не 5. Наприклад: "4, бо одне вони з*їли", "10, бо мама принесла ще 5", і навіть "ні одного, бо прилетіло НЛО і все вкрало".

Ну ясне діло це не в рамках курсу математики треба вчити. А можна і в рамках, як окреме завдання для генерування хибних ідей.

Може настольну гру таку придумать? Ведучий загадує проблему, а всі гравці по кругу висувають гіпотезу. Хто не зміг нічого нового придумать - вибуває.




marynochka: (Default)
Читаючи ресурс http://posmotre.li зрозуміла яка дійсно є користь від вивчення літератури в школі. Вона, звичайно, мізерна в силу методики викладання предмету і нерозуміння мети вивчення, але все ж є. А користь полягає у вивченні методів передчі певних австрактних, непрагматичних ідей великій кількості інших людей.

Правда вивчення по великому рахунку зводиться до просто ознайомлення з великою кількістю творів. І підібрані вони не дуже вдало: часто твори шкільної програми просто нецікаві сучасним школярам. Але можна це пробачити літературознавству. По-перше, протягом тривалого періоду з випуском книг був напряг, читайте, що дають (якщо вам пощастило і ви грамотні). А по-друге гуманітарна ж наука, що з неї взяти, займається потихеньку накопичуванням фактів, а там буде видно.
marynochka: (Default)
А от знаєте, є повно людей, які вишукують у фільмах різноманітні неточності, нестиковки, ляпи. Чому так? Можливо чому, що в людей є схильність перевіряти інформацію на достовірність. Але якщо в людей є така схильність, чому з вони тисячоліттями вірять у всілякі релігійні вчення, де неточність на нестиковці і ляпом поганяє? Що з нами не так? Чому нам такий солодкий цей відвертий самообман?

marynochka: (Default)
Річард Докінз про авторське право:

Ученого спросили, что он думает о Sci-hub – сайте, где можно бесплатно скачать любую научную статью. Докинз ответил, что является сторонником свободного распространения информации. Иногда ему сообщают, что где-то выложен нелицензированный перевод его книги. Но он не рассказывает об этом своему издателю. Докинз рад, что его книги на арабском языке скачали нелегально более 10 миллионов раз, причем 3 миллиона в Саудовской Аравии.
marynochka: (Default)
Колись давно, у році 2002-му, у мене була теорія про те, що інформація – це різновид матерії. Грунтувалася вона на тому, що велика кількість людей у метро або автомобілів у пробці поводять себе ніби молекули рідини в трубі. Молекули відштовхуються одна від одної, тому що електронні оболонки мають негативний заряд, тобто під дією магнітного поля, а машини намагаються не наближатися одна до одної занадто близько, бо всередині сидить водій, який сприймає інформацію, оперує нею. Словом, водій не хоче зіштовхнутися з іншим автомобілем в силу інформаційних причин, як молекули не хочуть стикатися в силу електромагнітних.

(Так, я в курсі, що мої уявлення про фізику дещо примітивні. Як мене навчили в школі, що матерія буває двох видів: речовина і поле, так я і користуюся цим формулюванням.)

Через деякий час я відмовилася від цієї теорії, оскільки по-перше не змогла нормально сформулювати, на які ж об’єкти впливає інформація, а по-друге шляхом якихось міркувань я дійшла висновку, що інформація – це не вид матерії, а просто властивість, що випливає з фізико-хімічних властивостей об’єктів.

Але ідея про систему еволюцій змусила мене знову повернутися до цієї теорії. Адже стрибок від еволюції неживої природи до біологічної, а також стрибок від біологічної до культурної еволюції він же явно лежить в інформаційній площині.

Спроби почитати Вікіпедію ні до чого не призвели. Там інформація визначається як щось таке, чим може оперувати тільки хтось розумний. Наводяться синоніми типу "роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення; представлення, поняття; ознайомлення, просвіта".

Панове, а як же генетична інформація? У ДНК немає можливості щось роз’яснювати, тлумачити, оперувати фактами і поняттями. Але разом з тим вона пречудово кодує інформацію про організм, копіює її, передає наступним поколінням. І ця інформація так само пречудово зчитується і використовується об’єктами, які теж не мають жодного уявлення про факти, події і т.д.

У зв’язку з цим хочу зацитувати Докінза про складні "розрахунки", які роблять живі організми.
Read more... )

… Тоді, в далекому 2002-му я думала, що інформацією можуть оперувати лише живі об’єкти (ну або об’єкти, породжені розумною діяльністю, типу комп’ютерів). Але, чорт забирай, он планети і астероїди обертаються навколо Сонця по еліптичним орбітам. Але ж у них теж немає можливості розрахувати свою траєкторію, вони не вміють розв’язувати квадратних (чи яких там ще) рівнянь, це ж просто шматки речовини, набагато простіші за живі організми.

Словом, я відчуваю, що інформація існує об’єктивно, незалежно від наявності суб’єктів, здатних сприймати її як інформацію. От тільки не уявляю, в якому напрямку шукати, як взагалі підступитися до дослідження цієї проблеми.

marynochka: (Default)
Пряма трансляція премії Гудіні. Нагадую: це премія для тих, хто зможе довести наявність паранормальних здібностей в умовах наукового експерименту. Виглядає не дуже захоплююче, але якщо є час і натхнення, можна ознайомимтись.

marynochka: (Default)
Мені не подобається ситуація, коли люди підтримують дії влади. Навіть корисні. І ось чому.
Експеримент Мілгрема довів, що люди дуже скильні підкорятися авторитетам. Більшіть людей буде катувати невинну людину до смерті просто тому, що серйозний авторитетний дядя скаже це зробити. Просто скаже, не загрожуючи ніякими покараннями.
Крім того, експеримент Аша показує, що люди готові підкоритися помилковому твердженню більшості. Проте частіше відстоюють істину, якщо в натовпі є альтернативна, хоч і теж неправильна думка. В такій ситуації люди, які критикують владу завжди викликають павну симпатію.

Але все ж таки будь-яка влада здатна приймати рішення, які відповідають справжнім бажанням громадян. (Обережно, включаю режим білого пальто). Наприклад мені сподобалось рішення про введення квот на радіо. Я вважаю, що підтримую це рішення не під впливом авторитетів, оскільки задовго до його прийняття писала петицію про економічні заходи захисту української мови. Моя петиція, звичайно, не набрала достатньої кількості голосів, на письмові звернення мені прийшли відписки. Вже пізніше, більш організовані люди організували петицію про квоти, потім квоти були введені на законодавчому рівні Тобто моя діяльність мало на це влинула, але свою точку зору я донесла до громадськоссті і влади задовго до відповідного рішення.

У зв*язку з цим пропоную прихильникам обмеження доступу до російських ресурсів перевірити неупередженість власних поглядів. Адже можливо дійсно народ вимагав заблокувати злощасний вконтакт, як загрозу обороноздатності країїни. Тому пропоную під моїм постом надати посилання на вас пост в будь-якій мережі, де ви б стрерджували, що вконтакт і яндекс слід заблокувати. Пост має бути датований раніше за січень 2017 року, коли почалася поширюватися істерія про страшних вконтактівських синіх китів, які самовбивають наших дітей.

Звичайно, людина може поміняти свою точку зору. Проте в наших же інтересах регулярно перевіряти, звідки саме ростуть ноги у нашого бажання вигукнути "Как добр наш король!". Ми дійсно цього хотіли, чи просто потакаємо нашому інстинктивному бажанню підкоритися лідеру у скрутні часи?

marynochka: (Default)
Відео про користь хибних поглядів. Так, наприклад, завдяки необхідності критики гомеопатії виник подвійний сліпий метод перевірки, який допоміг виявити неефективність інших, не таких очевидно-безглуздих методів лікування.

marynochka: (Default)
От з одного боку було б круто, якби існувала лише одна мова. Люди б краще розуміли одне одного. Зрозуміло, що це недосяжно. Он навіть світові мови мають тенденцію розщеплюватись на купу варіантів: британська англійська, американська англійська, українська англійська, турецька англійська і т.д.

Але сьогодні я зрозуміла, яка реальна користь від існування великої кількості мов. Без оцих гучних слів. В цьому допомогла оця моя теорія про сенс життя, з якою я ношуся, як з писаною торбою. При перекладі на інші мови меми обов*язково змінюються. Як би не старався перекладач, переклад - це трішки інший твір ніж оригінал. А маленькі зміни при копіюванні - це рушійна сила еволюції.

пс. Ввела новий тег. Треба почитати "Егоїстичний ген", бо, здається, я винаходжу велосипед. Але як же це все-таки приємно.

marynochka: (Default)
Як відомо, юриспруденція, як і, скажімо, журналістика - це моральна проституція. Людина відстоює погляди не ті, які вона щиро поділяє, а погляди того, хто платить. Але я ось подумала, що бувають же наприклад журналісти- популяризатори науки. Та ж сама Ася Казанценва чи Олександр Сєргєєв. І я тут подумала: а чи не може бути якоїсь такої професії в сфері юрсипруденції? Щоб не бути ні на чиїй стороні. Щоб правові норми були на користь людям і суспільству. І дійсно служили істині, справедливості й ефективності. Ну не знаю, щось типу конфлікт-менеджера, чи третейського судді.

Так, мене на старості літ покусали рожеві поні.

marynochka: (Default)
Відео про недосконалість математики. Нда, якщо навіть математичним викладкам не можна довіряти, чому ж тоді можна?

marynochka: (Default)
Канал Sci-One TV запустив проект "Ковчег ідей". Вони намагаються в коротеньких відео зібрати в популярній формі основні знання в певних сфера. От наприклад про логіку.

Прикро тільки, що вони не дають текстову розшифровку. Ну і візуальний ряд у них залишає бажати кращого.

marynochka: (Default)
Хм. Тут до мене дійшло, що виконати рекомендації з попередньої статті неможливо в принципі.

Там рекомендується при прийнятті рішення концентруватися на бажаному, а не на тому чого, хочеться уникнути. Але при цьому пишеться, що контроль (чи навіть його ілюзія) знижує рівень стресу.

Але ж згадаймо: для того, щоб контролювати ситуацію, ми повинні уявити собі найгірший варіант розвитку подій!

Тобто виходить, щоб бути щасливим - треба ефективно займатися самообманом? Не те, щоб ця думка була якоюсь суперновою, але, чорт забирай, можливість адекватно сприймати дійсність особисто для мене становить велику цінність. Чому, питається в задачі, я повинна вибирати між щастям та істиною?

marynochka: (Default)
Я давно колись писала, що наявність мети необхідна для повноцінного життя. А ось тут описується, як наявність мети допомагає уникнути депресії чи вийти з неї.

Ось цитата звідти:
Read more... )

Стало зрозуміло кілька моментів. По-перше, ясно, чому так кумарить робота, позитивного результату від неї я не можу уявити (крім зарплати, звичайно). По-друге, стає зрозумілим механізм заятягування в комп*ютерні іграшки: там ставляться маленькі конкретні цілі, ти їх досягаєш, отримуєш свою дозу дофаміну і хочеш ще. По-третє, зрозуміло, чому я такий контрол-фрік.

Неясно тільки що з цим робити і як використати ці знання на практиці.

ПС: Так, я відкрила для себе хабр, ховайся, хто може.

marynochka: (Default)
Прикольна іграшка: побудуй свою планетну систему, яка б протрималась хоча б 500 років.
Чим більший об*єкт, тим більше очок дається за кожен його оберт. Але орбіти інших об*єктів стають нестабільними.

Тільки мені от незрозуміло, чому, стикнувшись маленький об*єкт відлітає від великого, а не поглинається ним. І чому Сонце відхиляється від масивних об*єктів? Нагадайте, неучу, будь ласка, бо я не то забула, не той і не знала ніколи.

УПД: Поки що рекорд 19,053,730 очок за 500 років.

упд2: 40,419,196 очок за 498 років, але одна з планет вилетіла. Більше очок за рахунок більшості планет в зоні, де може бути життя.

marynochka: (Default)
Читаю "Ми – це наш мозок" Діка Свааба. Серед іншого, описується робота Нідерланського банку мозку (NHB), який досліджує мозкові тканини пацієнтів з підтвердженими діагнозами. Ось наприклад.

"Особливість NHB є те, що тканини надаються у розпорядження незабаром після смерті донора. Але це можливо тільки тоді, коли донор та члени його сім’ї приготували всі документи наперед і точно проінформовані про всі процедури після смерті. Похоронне агентство також усвідомлює всю терміновість справи. Якось мені подзвонили з поліції. Вони не розуміли, чому затриманий за перевищення швидкості водій катафалка заявив, що йому потрібно якнайскоріше доставити померлого до лікарні. І, тільки подумайте, наступного разу поліція на мотоциклах супроводила до лікарні по узбіччю катафалк, який застряг у вуличному заторі."

Виходить для ефективного розвитку науки в суспільстві вкрай важливий загальний рівень освіченості більшості громадян. І виявляється справа не тільки в тому, щоб якомога більше людей мали можливість стати вченими, а в тому, що часто для здобуття нових знань потрібна допомога людей, далеких від науки: донорів і їх рідних, водія катафалку, поліцейських. І в цьому світлі оці всі релігійні переконання, оце все культивоване містичне мракобісся перестає виглядати такою нешкідливою приватною справою. Це реальне зло в сучасному світі, яке коштує хто-зна скільки життів. Релігія це як повзання малюка: в ранньому віці воно було дуже корисним, але дорослій людині ефективніше пересуватися на двох ногах.

marynochka: (Default)
Тут ось надибала книжку "Скафандр і метелик". Жан-Домінік Бобі внаслідок інсульту став повністю паралізованим, залишилася лише можливість моргати лівим оком. І він разом із своєю асистенткою розробив систему сигналів і наморгав таким чином цілу книгу. Пізніше вона була екранізова.

І от скажіть після цього, що я помилялась з приводу сенсу життя.

marynochka: (Default)
Отож дочитала я "Гаррі Поттера і методи раціональності". Гарна книга: і самій було цікаво, і людям не соромно рекомендувати, і навіть дитині, коли підросте.

Я колись писала, що страшно не люблю, коли в творах за людяність видають таємничість і постійне ідіотнічання. А, скажімо, у Breaking Bad цю ж саму ідею подали протилежним способом: герой, який намагався діяти раціонально, перетворився на втілення зла. Але в раціональному Гаррі Поттері, слава богу, показано, що намагання діяти раціонально, розумно – це справжній шлях добра, справжня, найцінніша здатність людини.


Кілька речей залишилося незрозумілими. Виходить Томас Ріддл знищив справжню особистість Гаррі Поттера і заміним її своєю? Але нафіга? І навіщо він воював сам із собою? До речі, там де описувалося його безсилля перед магічною бюрократією, я просто ржала в голос. Дійсно: наймогутніший чарівник (діючи одночасно з обох сторін: нереальне чітерство навіть для фентезі) не зміг примусити цю бридку систему канцелярських щурів працювати ефективно. Бюрократія – це справжнє, істинне породження пекла, і ні в магічній Британії, ні, очевидно, в сучасній Америці немає на це ради (АХАХА).

І ще залишилося незрозумілим, навіщо ТР наділив Герміону додатковими властивостями. Ну добре, воскресить він її був зобов*язаний, оскільки пообіцяв, але навіщо були ці додаткові скілли?

І з тим дзеркалом там не все зрозуміло. Чому Дамблдор кров з носа повинен був активізувати пастку? Тим більше, що вона ж була призначена виключно для Волдеморта.

Ну, словом, звичка читати бігом-бігом, щоб скоріше дізнатися, що ж там буде далі – не найкраща для розуміння книг.


marynochka: (Default)
Цікава стаття, як відрізнити правду від брехні за допомогою опитувань.

"Допустим, вы хотите выяснить вопрос, является ли Рио-де-Жанейро столицей Бразилии. Вы выходите на улицу, опрашиваете прохожих и неизбежно приходите к выводу, что, конечно же, Рио-де-Жанейро и есть столица Бразилии (86%, не меньше, ответят вам именно так). Голоса тех немногих, кто знает верный ответ — «Столица Бразилии — город Бразилиа, расположенный в центральной части страны», — просто потонут в уверенных криках невежд. С другой стороны, если спросить людей на улице, является ли Каир столицей Египта, те же 86% ответят «да» (и будут правы), а меньшинство, возможно, даст иные ответы (Багдад? Дар-Эс-Салам?) — и попадет впросак.

Есть ли способ отличить правду от неправды? Конечно есть, потому что правда лучше! Как это сделать, как раз и придумали Дражен Прелец и Джон Маккой.

Оказывается, для этого достаточно задать нашим «экспертам» второй вопрос: «А как вы думаете, что ответит на этот вопрос большинство?»

Тут-то и проявляется отличие правды от лжи. Те, кто знают правду, скорее всего, в курсе и всех усложняющих обстоятельств. Те, кто знают про Бразилию, знают и город Бразилиа, и город Рио. Те, кто ни в зуб ногой, видят только один ответ. Поэтому даже если большинство назовет столицей Бразилии Рио, то еще большее большинство назовет Рио в качестве ожидаемого ответа от остальных. И на этом основании ответ «Рио» можно с хорошей вероятностью считать неверным.

Итак, предложенный критерий истины таков: «Истинны ответы, реальная популярность которых превосходит ожидания». В случае нашего примера абсолютно никто, скорее всего, не будет ожидать, что большинство укажет столицей Бразилиа, а не Рио. Поэтому, даже если верный ответ выберут процентов 14 опрошенных, его популярность все равно будет выше, чем ожидает большинство. А это значит, что ответ, выбранный меньшинством, верен.

С другой стороны, убедитесь, что с Каиром фокус не сработает: все, знающие правду, будут ожидать от большинства ответа «Каир», а те, кто правду не знают, не имеют никаких оснований даже вспомнить об этом городе."

marynochka: (Default)
Продовжуємо нашу рубрику "Геніальні відкриття Капітана Очевидька". Сьогодні вичислила одного із найшкідливішого таргана в голові.

От знаєте, буває після тривалого пошуку знаходиш правильне рішення якоїсь проблеми і внутрішній голос докірливо говорить: "Ну і чому ти не придумала цього раніше?". Цей голос сто процентів наслідок виховання. І що гірше, мені хочеться транслювати цей докір іншим. І сьогодні до мене таки дійшло, що таки дійсно не можна придумати чогось, не потикавшись у хибні ідеї. Як не можна пройти дорогу в сто кроків за один: треба пройти їх усі сто, один за одним.

Ну і як завжди буває, одразу починаєш бачити підтвердження своєї ідеї на практиці. Це, звичайно, не робить її апріорі вірною, але дозволяє проілюструвати. Прийшов колега, питав пінцета, щоб витягнути скіпку з пальця. Немає. І голки теж. Я почала перебирати віддалено підходящі предмети: канцелярський ніж, ножиці, гелеву ручку. А потім побачила дійсно нормальний варіант: кнопку-гвіздок.

Одна біда: коли пропонуєш хибні ідеї, ти виглядаєш і почуваєшся дурнем. Це явище описується в тому ж таки раціональному Гаррі Поттері:

"— Гермиона, — серьёзно сказал Гарри, снова принимаясь рыться в своём мешочке из красного бархата, — не казни себя, когда хорошая идея не срабатывает. Чтобы найти идею, которая сработает, приходится перебрать множество ошибочных. А если ты будешь сердиться по поводу ошибочных идей и тем самым давать своему мозгу отрицательную обратную связь вместо того, чтобы понять, что сам факт генерации идеи — это хорошее поведение со стороны твоего мозга и его следует поощрять, то рано или поздно ты вообще не сможешь придумать ни одной идеи..."

Я думаю, що є кілька причин, що ми так боїмося хибних гіпотез.

По-перше, наш мозок має тваринне походження, він розвивався спочатку як інструмент для життєво важливих рішень і помилки могли коштувати організму життя. Тому він і боїться їх, як вогню.

По-друге, вже пізніше розум використовувався як інструмент для боротьби за місце в ієрархії в групі. І коли ти демонструєш хибну ідею, твої конкуренти за це місце з радістю висміють тебе, щоб принизити. В результаті виходить краще нічого не придумувати.

По-третє, враховуючи вищевикладене, система освіти, в тому числі і шкільна, дуже негативно ставиться до помилок, виховує в людях страх перед ними, часто панічний. На жаль, педагогіка це ще не наука (ну або наука в зародковому стані), тому народ у цій сфері діє інтуїтивно, на інстинктах.

Разом з тим, багато людей в курсі про таку особливість психіки. Я пам’ятаю як адвокат, в якого я працювала, хвалив мене за дибільну ідею просвердлити дірку в самовільно збудованому гаражі, дізнатися номер машини і зробити запит про власника. Він міг прибить за неправильно поставлену кому, що свідчить про нетерпимість до помилок, але наявність помилкових ідей його не дратувало.

Отож з цього всього можна зробити кілька практичних висновків. По-перше, хоробрість є корисною якістю для інтелектуальної діяльності. От у цьому питанні дійсно треба примусити себе наплювати на думку оточуючих (хоч це і дико важко). А по-друге, взаємоповага і утримання від взаємних принижень в колективі, що вирішує інтелектуальні завдання, повинна підвищувати його ефективність. Хоча ця гіпотеза потребує серйозної перевірки.

Profile

marynochka: (Default)
marynochka

October 2017

S M T W T F S
1 2 3 45 67
89 1011 121314
15 161718 192021
22 232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 09:48 am
Powered by Dreamwidth Studios