marynochka: (Default)
Сьогодні роздивлялася на гугл мапс супутникові фотки свого села. Видно мою школу і каштани на подвір'ї, під якими ми гралися маленькими. Видно, що то саме каштани, бо вони пожовкли серед літа. Видно нашу хату із сараєм. Видно під'їздну доріжку до гаража. Вона не суцільна, між бетонних доріжок для коліс залишена смужка трави, просто щоб не було все в бетоні. І от цю смужку трави шириною менше метра теж видно.

Не видно тільки мене...

marynochka: (Default)
А ось гарний фрагмент про те, як люди реагують на стрес.
Read more... )

Хм. Це може пояснити, чому я в нормальних умовах постійно хандрю. Хоча й не скажеш, що я особливо стійка до стресів. Хоча випадках, коли траплявся повний капець я пам'ятаю, що діяла чітко без особливих вагань і страждань, хоча здавалося б. Можливо справа в тому, що тоді я знала, що маю робити, знала, що все залежить від мене, знала, що завдання переді мною стоїть посильне. А паніку, очевидно, викликає безпомічність. Ну або суцільні дрібні неприємності.

Неясно тільки що з цим знанням робити.

marynochka: (Default)
Хочу затишку і турботи. Ніхто не знає, де взяти?

О, а це ідея для стартапу. "Викликайте, ми приїдемо і потурбуємось про вас".


marynochka: (Default)
Я колись постила статтю про правильні і неправильні способи психологічної підтримки. Ми рідко користуємося правильними, бо вони трохи контрінтуїтивні. Найкраще різниця між цими двома шляхами показана у фрагменті з Inside Out, де печалька втішає вигаданого друга. Це от як посібник по невідкладній допомозі (тільки тут психологічній) Замість тисячі слів.

marynochka: (Default)
Блін, впала в такий нехороший стан "всіх убить, самій здохнуть". Причому не сумний і депресивний, а такий, знаєте, агресивно-злобний. На кожному кроці ввижається репродуктивна пропаганда. Ну, тобто вона ж завжди є, але чому я звертаю на неї увагу? Чи може дійсно концентрація виросла?

І фіг його знає, як вийти з нього дурнуватого стану. Зазвичай допомагає, коли трапляється щось хороше, щось, чого я дійсно хочу. Але якось нічого такого не намічається. Ще й на роботу скоро.

marynochka: (Default)
Аліна Фаркаш про газлайтинг:

Общество в целом склонно к газлайтингу. Ну, знаете такое: никого нельзя обидеть, можно только обидеться. Если я узнаю, что моя подруга за моей спиной говорит обо мне гадости, то я обижусь. Если близкий человек сделает мне замечание прилюдно, а не наедине — я обижусь. И я обижусь на множество других подобных вещей, просто потому что испытывать эмоции — нормально. Как боль — это сигнальная система нашего тела, показывающая, что с ним происходит нечто опасное и нежелательное, так обида — сигнальная система нашей психики. И игнорировать ее (а тем более делать вид, что ее не существует) странно и опасно для самого же себя. Потому что, если вы не обижаетесь, то это значит одно из двух:

1.Вы не испытываете ни к кому привязанности, у вас нет никаких положительных ожиданий, проще говоря, вы психопат. В медицинском смысле.

2. Вы обижаетесь, но предпочитаете загнать эмоции как можно глубже, чтобы выдать миру образ вечного позитивщика без страха и упрека. И ей-богу, для психики все же безопаснее, чтобы вы были психопатом.

marynochka: (Default)
Дві замітки про те, як важко зняти психіатричний діагноз, поставлений в дитинстві (один і два). Ясно, що при такому підході сто раз треба подумати чи йти до психіатра: вилікувать - не вилікують, а тавро на все життя поставить - це запросто. Нафіг треба.

marynochka: (Default)
Головний герой у Пелевінському "Снаффі" налаштував свою ляльку дуже специфічно: поставив їй на максимум налаштування "спокуса", "духовність" і "сучество" (не знаю, як перекласти українською). Ну і зрозуміло, що в нього були великі проблеми з нею.
І от я задумалася, як би сама налаштувала такого соціального партнера. Ясне діла, ніякого сучества навіть теоретично. На максимумі була б "слухняність" і десь на 75% емпатію. Емпатію на максимум не можна ставити, Свааб пише, що на цій здатності грунтується не тільки співчуття, але й схильність до тортур. Хоча якщо там є налаштування "доброта", то не так страшно. Ну і щоб потриндіть з їм цікаво можна було.

Решта не принципово.

marynochka: (Default)
І ще раз про газлайтинг. Цього разу про м'який і часто ненавмисний. Про оце, знаєте, "тобі це здається", "ти занадто ускладнюєш", "ти занадто переживаєш". Раніше мені було дуже боляче, коли я таке чула. і дійсно думала, що справа в мені. Зараз мені це теж неприємно, але я точно знаю, що той, хто таке каже, вчиняє однозначно негарно. Вважаєш мою думку неправильною - дай свою оцінку фактам, і я подумаю, чи врахувати це судження. Але сумніватися в моїх здатностях оцінювати реальність немає жодних підстав: я явно не гірша за інших мислячих істот (принаймні за тих, хто дає таку оцінку, точно не гірша).

"И еще: мы действительно видим то, что хотим видеть. Но, во-первых, этот факт не означает, что мы видим ТОЛЬКО это. А во-вторых… Это не означает, что то, что мы видим – не существует."

marynochka: (Default)
А от знаєте, є повно людей, які вишукують у фільмах різноманітні неточності, нестиковки, ляпи. Чому так? Можливо чому, що в людей є схильність перевіряти інформацію на достовірність. Але якщо в людей є така схильність, чому з вони тисячоліттями вірять у всілякі релігійні вчення, де неточність на нестиковці і ляпом поганяє? Що з нами не так? Чому нам такий солодкий цей відвертий самообман?

marynochka: (Default)
Сьогодні в голову прийшло абсолютно дике питання: якби в мене була можливість один день прожити здоровою, на що б я його потратила? І от якось нічого путнього придумати не змогла. Піти по клубам знімати хлопців? Якось я вже не впевнена, що мені це треба. Навчитись плавати? Або їздити на велосипеді. Піти на бальні танці? Тільки ж ці скіли не натренуєш за один день. Стрибнути з парашутом? Та ну нафіг, страшно. О, на сігвеї можна покататись. Або на лижах. Хоча на лижах теж страшно. Жонглювати спробувала б навчитись. Хоча це теж, напевно треба більш ніж один день. А ви б на що потратили один такий день?

Словом, мало мені реальних проблем, треба повирішувати вигадані.

marynochka: (Default)
Чи це того варте? — всміхнулася, прочитавши в замітці на НВ про «ключові фактори високої тривалості життя». Отож, за «не курити, бігати, збалансовано харчуватися і мало вживати…» шведські вчені обіцяють 4,9 року додаткового життя. Пардон, і що з ним, додатковим, робити? У чому полягає цінність життя, якщо з нього забрати маленькі шкідливі радощі? Коли подумати, то все в житті «шкідливе» для його окремо взятої тривалості: рухаючись, спілкуючись, працюючи, експлуатуючи свої внутрішні органи, людина зношується, амортизується. Виробляючи в цьому процесі власне життя. Як лампочка у процесі горіння – світло. Щоб не зношуватися, треба не жити. А щоб не жити, треба не народжуватися...

Мені смакує інша тактика й стратегія: проживати кожну хвилину так, як останню. І тоді відчуття будуть гострі, барви — яскраві, адреналін — на рівні. Головне, малята, якість, а не кількість. Ми ж гурмани.

=====

Так, треба почати палити.

marynochka: (Default)
Суперечка про те, що більш вірогідне одночасне божевілля чи невідома фігня нагадала мені байку про мексиканських тарганів.



marynochka: (Default)
Блін, настрій такий романтично-агресивно-депресивний. Дурний, коротше.

marynochka: (Default)
Може курити почать? Може мені саме цього не вистачає?

marynochka: (Default)
В мене, очевидно, травневе загострення. Терміново хочу всіх убить і здохнуть. Без об*єктивних причин.

marynochka: (Default)
В рамках підготовки до майбутніх квізів вирішила згадати старі (і ознайомитись з новими) музичними хітами. Ну з 70-ми, 80-ми, 90-ми ясно. А от збірка сотня начебто кращих пісень за 200-2017. Дивилася з отакими очима О_О. Чула від сили десяток. Ці композицію що, дійсно були популярними? Треба зав*язувать з ейджизмом і знайомитися із зразками сучасної культури, а то ж можна реально деградувати.

marynochka: (Default)
Якщо довго гратися в Міні-метро, а потім закрити очі - перед ними будуть оці кружечки трикутнички і квадратики. Але ще ладно. А от спроби читати коментарі, розставляючи речення в зворотньому порядку (адже поїзди їдуть туди і сюди) - це дійсно дивний ефект.

marynochka: (Default)
Стаття про те, що людям потрібна взаємодія з іншими людьми. І тому розвиток численних он-лайн сервісів хоч і спрощує життя, проте примушує почуватися нещасною.

Цей ефект я сповна відчула на собі за 6 років декрету. Ніби нічого поганого не відбувається, але через брак реальної взаємодії з іншими людьми я скотилася в такий ненормальний психологічний стан, що кілька моїх читачів незалежно один від одного пропонували мені телефон психотерапавта. Справа саме у взаємодії, бо спілкування вистачало і в мережі. Я зрозуміла це після виходу на роботу. Так, спочатку я дуже туди не хотіла Але при всій абсурдності того, що там відбувається, її скоріше позитивний.

Одне залишається загадкою: як мій Ігор тримається?

marynochka: (Default)
Щось воно якось. Може почати палити?

Profile

marynochka: (Default)
marynochka

October 2017

S M T W T F S
1 2 3 45 67
89 1011 121314
15 161718 192021
22 232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 09:51 am
Powered by Dreamwidth Studios