Купання

Вчора покупала малечу сама. Поки що нічого складного. Любить він тепленьку водичку, балдіє. От тільки перед закінченням полила йому ніжки кімнатною: кричав як недорізаний. Як би це закалювання не відбило в нього бажання купатися.
Я взагалі мати-єхидна: воно кричить, а я роблю, що повинна, навіть якщо йому не подобається. Кладу на живіт: кричить, обурюється, але таки піднімає ту важку голівку. Протираю очки, протираю ротик від молочниці.

В неділю збирається приїхати моя бабуся. Теж хоче його покупати. От нафіга? Це що, іграшка? В мене виходить робити це самій. Крім того в неї порушене відчуття температури, вона може рукою з окропу діставати м*ясо. Її буде нелегко переконати, що вода загаряча.

Сьогодні приходила тітка. Говорить: "не кажи при дитині "життя важке". Пішли на фіг - життя таки важке і йому доведеться до цього звикнути.

Не знаю, про що з ним говорити. Тому під час годування читаю йому вірші. Ну і пояснюю деякі місця.