marynochka: (Default)

 Кились я перепощувала матеріал про людину, яка навчилася говорити в пізньому віці. Та стаття на жж, його так і дивись заблокують, тому викладу той текст повністю. Він зацікавив мене ще в в такому плані. Мова безперечно інструмент мислення. Але герой цієї статті дожив до 27 років без жодного уявлення про мові і якось же думав, хоча і не зміг пояснити як. Зараз у нас є мовні моделі. Але в багатьох питаннях вони пробуксовують. Як у тесті з перевернутою кружкою чи переплутаними кросівками. Значить крім мовної є ще якась складова. Щось там іще клацає у наших мізках

https://nature-wonder.livejournal.com/220695.html


Взрослый "маугли": жизнь без слов

Затрудняюсь представить внутренний мир человека, который не знает ни одного языка и не подозревает, что языки существуют. Такой человек даже не догадывается, что можно называть предметы по именам и разговаривать с окружающими. Еще труднее вообразить, что он ощущает, когда идея языка впервые открывается перед ним. Очень впечатлила странная и драматичная история Ильдефонсо, глухого американца мексиканского происхождения. Её рассказывает Сьюзан Шаллер (Susan Schaller) в своей книге "Man without Words", предисловие к которой написал Оливер Сакс. Он же, к слову, и убедил автора издать такую книгу после того, как узнал про Ильдефонсо. (Совсем недавно на основе книги вышел документальный фильм).

Случилось это в 1970-х, Сьюзан тогда была совсем молодой девушкой, владеющей языком жестов. Она подрабатывала в общественной организации помощи глухим. Её будущий ученик, 27-летний Ильдефонсо, не знал, что он глухой – он вообще не знал, что существуют звуки. Его никогда не учили языку жестов, и он не имел ни малейшего представления о том, что люди могут разговаривать. Это, правда, выяснилось позже. Я перевел (наскоро, с минимальными сокращениями) ключевой фрагмент её интервью 2009 года, где Сьюзан вспоминает, как шел процесс обучения. Однажды её направили помогать в класс «Навыки чтения». Там, среди двух десятков глухих учеников она впервые увидела Ильдефонсо.

* * *

Он держался так, будто на нем смирительная рубашка. Он забился в угол, защищая себя. Я заметила, что он следил за ртами, он изучал людей. Даже будучи напуганным, он смотрел: что происходит, что происходит? Я видела, как к нему подошла ассистентка и заговорила на языке глухонемых. Она, в самом деле, паршиво владела знаками и была очень раздражена. Она открыла учебник, взяла его руку с карандашом и стала водить от изображения кошки к знаку «C-A-T». Потом пошла дальше. Он просто остался с этим бессмысленным взглядом и был очень напуган. Было очевидно, что он понятия не имел, что он только что делал. Так что я не могла уйти. Мне стало любопытно. Я подошла к нему и показала жестами: «Привет. Меня зовут Сьюзан». Он попытался это скопировать и воспроизвел неряшливую версию «Привет, меня зовут Сьюзан». Очевидно, он не понимал, что делал. В этом не было языка. Меня это потрясло.

Он выглядел как индеец-майя, и я подумала, что если бы он знал мексиканский язык жестов, он не стал бы пытаться меня копировать. Это не то, что обычно делают, даже если вы не знаете конкретного языка. Я не могла уйти. Я постепенно выяснила, что этот человек не знал никакого языка. Как я уже говорила, я убедилась, что он был очень умным. Я видела, что он очень старается. Мне было двадцать два года. Я понятия не имела о том, что нужно делать. Я столкнулась с проблемой, как передать идею языка кому-то без языка.

И он даже не знал, что существует такая вещь как звук?

Я об этом в то время не подозревала. Вокруг было много суматохи. Я просто должна была начать. Я просто попыталась наладить общение. Каждый раз, когда я поднимала руки, он поднимал руки. Он подражал. У него было выражение лица: что мне следует делать? Очень скоро стало очевидно, что всю свою жизнь он выживал копированием. Он видел, что если вы собираете помидоры, кладете их в ведро и получаете зеленые бумажки, а затем вы берете эти зеленые бумажки и идете вон в тот магазин, там вам дают лепешки. Если вы это увидели, то вы собираете помидоры, кладете их в ведро, получаете зеленую бумагу... Я имею в виду, он не знал, что именно он делает, но он мог выживать. По крайней мере, он получал лепешки. Таким образом, самым удручающим опытом за всю мою жизнь, без сомнения, была эта визуальная эхолалия. Как с этим справиться? Он понятия не имел, что есть такая вещь, как беседа, диалог: вы слушаете, я говорю; я говорю, вы слушаете. Он совершенно не догадывался об этом!

Давайте определим, что такое эхолалия.

Обычно эхолалия подразумевает людей, у которых есть проблемы речи или обучения. Один из симптомов, встречающийся у некоторых детей, это повторение. Я говорю: «Ричард, посмотри на меня». Маленький ребенок скажет: «Ричард, посмотри на меня». Но у него была визуальная эхолалия. Он просто пытался изобразить жесты и копировал то, что я делаю. Однако выражение его лица всегда было такое: это то, что я должен делать, да? Данный вопрос был на его лице все время. Это было ужасно сложно. Это продолжалось час за часом, многие дни и дни. И вдруг у меня возникла идея. Если я умру сегодня, у меня, возможно, будет только одна по-настоящему блестящая мысль за всю жизнь. Что же привлекло меня к этому человеку? Его ум и его усердие, тот факт, что он все еще пытался понять суть вещей.

Я решила прекратить говорить с ним. Вместо этого я обучала невидимого студента. Я поставила стул и в качестве учителя стала обращаться к невидимому студенту, сидящему на пустом стуле. Затем я становилась студентом. Я пересаживалась в другое кресло, и студент отвечал учителю. Я делала это снова, и снова, и снова. И я игнорировала его. Я перестала на него смотреть.

Я не уверен, что я понял, в чем же была ваша одна блестящая мысль.

Это станет ясно. Моим предположением было, когда возникла эта идея обучать невидимого студента у него на глазах, что из-за его прилежного характера, в силу его интеллекта - понятно, что он не сможет копировать меня в ответ, - что он прекратит попытки и будет просто следить за мной. В этом заключалась моя надежда, что из своих наблюдений и моих перевоплощений в ученика и обратно он сможет кое-что извлечь. Из того случая с кошкой и C-A-T я понимала, что ему не известно, как обозначается кошка, что такое слово, что такое алфавит, но он был визуальным существом. Он имел в голове, как я рассчитывала, картинку кошки, ассоциирующуюся с фигурой CAT. Он не знал слов или букв, но он знал форму линий.

Так что с помощью невидимого студента я развила этот момент, имитируя присутствие кошки, впуская кошку в комнату, поднимая кошку с пола, лаская кошку, держа её перед собой и демонстрируя взгляд, будто смотрю на живое существо. Затем я поворачивалась к невидимому студенту и делала жест языка, означающий кошку, а также писала на доске C-A-T. Я использовала слово С-А-Т. Я использовала знак «кошка» и я имитировала кошку, а потом кивала на студента, выражая лицом вопрос: теперь ты понимаешь? После этого я менялась местами и становилась студентом. Я смотрела на невидимого преподавателя, я смотрела на С-А-Т на доске и делала вид, что поняла. Я выражала лицом: «О, я догадалась!». А потом я вставала и начинала ласкать С-А-Т на доске, как будто это была кошка. Тогда я снова становилась учителем и возражала: «Нет, нет, нет, нет, нет!» Это не кошка. Это идея о кошке. Это символ. Это способ сообщения того, что у меня в голове, твоей голове.

Теперь, это интересно. Как индивид, не владеющий языком, мог бы получить представление о том, что происходит в чужой голове? Я просто надеялась, что вокруг было достаточно культурных зацепок, а он был наблюдательным человеком. Я хваталась за соломинку. Поэтому я изображала, что у меня есть мысль, поднося кулаки к своей голове, а затем бросала ее в чужую голову, открывая руки. Следом я перевоплощалась в студента и ловила ее [смеется] и укладывала в свою голову.

Я делала это во многих вариантах, как могла, снова, снова и снова часами, днями, часами и днями. Тщетно - самое разочаровывающее задание в моей жизни! Я поглядывала на него всякий раз, и порой он выглядел усталым, иногда он выглядел расстроенным, а иногда он смотрел так, будто я казалась ему сумасшедшей. Было время, когда мы оставили друг друга и у нас обоих было это выражение, что все слишком тяжело. Мы хотели продолжать видеться. Но это было слишком обескураживающее. Были времена, когда я уехала, и думала, что больше не увижу его снова.

Вы думали, что вы не вернетесь, или он больше не придет?

Возможно, мы оба. Я не знала, смогла бы я продолжить. Или я собралась бы на занятие, а его там нет. Я чувствовала это, и думаю, он чувствовал так же. Вы знаете, это было видно по языку его тела. Эта безумная женщина. Что она делает? Но он все приходил, и я приходила. Мы продолжали работать. И моя "блестящая мысль", наконец, сработала! Когда я почти сдалась, я попробовала её еще раз. И что-то произошло! Что-то щелкнуло. И он догадался!

Тогда я не была бы в состоянии сказать вам, но теперь, после многих лет изучения этой проблемы и встреч со многими людьми, изучающими язык, я понимаю, что первым «Ага!» – первым открытием того, что же такое язык – должна быть мысль «О, у всего есть имя!» Это начало языка.

И что-то произошло в тот момент. Что случилось?

Случилось то, что я заметила движение. Я остановилась. Я разговаривала с пустым стулом, но с помощью периферийного зрения увидела какое-то движение. Я смотрю на Ильдефонсо, как он только что замер! Он, в самом деле, выпрямился в своем кресле и замер. Его руки плашмя лежали на столе, а глаза были широко раскрыты. Выражение его лица отличалось от любого, что я видела. Оно было просто полным изумления!

И затем он начал – думаю, это был самый эмоциональный момент, связанный с другим человеком, в моей жизни, так что даже сейчас, после всех этих лет, я прерываюсь [пауза] – он стал указывать на все, что было в комнате, и это поразительно для меня!.. Внезапно этот 27-летний мужчина – который, конечно, видел стены, дверь и окно раньше – начал на всё указывать. Он указал на стол. Он хотел, чтобы я показала жест, означающий стол. Он хотел символ. Он хотел узнать имя для стола. И он хотел символ, жест, для окна.

Удивительно то, что выражение его лица было таким, будто он никогда не видел окно до этого. Окно стало другим предметом, когда к нему прилагался символ. И это не просто символ. Это общий символ. Он может сказать "окно" кому-то еще завтра, кого он даже еще не встретил! И они будут знать, что такое окно. Есть что-то магическое в том, что происходит между людьми и символами и в обмене символами.

Это был его первый момент «Ага!» Он просто сошел с ума на несколько секунд, указывая на все вокруг в комнате и обозначая жестами то, что я сообщала. Затем он ослабел и начал плакать, причем я не имею в виду просто прослезился. Он обхватил голову руками и уложил на стол, и стол громко трясло от его рыданий. Конечно, я не знаю, что было у него в голове, но я просто предполагаю, что он осознал, чего лишался в течение двадцати семи лет.

* * *

Сьюзан говорит, что позже, когда Ильдефонсо научился языку, он использовал слова «темнота» и «свет» для описания двух периодов своей жизни. Потом он скажет, что стал мыслить иначе и не может вспомнить, как у него получалось думать до владения языком. Ему с трудом дается различение времен внутри одного предложения. Концепция времени, как мы её представляем, для него оказалась самым сложным вопросом.


P.S. Самое поразительное, что тот же способ косвенного обучения – Model-Rival Method – использовала Айрин Пепперберг, работая с попугаем Алексом (и тоже в семидесятых). Она располагалась вместе с ассистентом в пределах видимости Алекса и разыгрывала разные ситуации. То есть задавала ассистенту вопросы, тот реагировал на них оговоренным образом и получал, либо не получал вознаграждение. В итоге попугай, просто наблюдая за происходящим, обучился концепциям качества, количества и др., не уступая по ряду результатов шимпанзе.
marynochka: (Default)
Сьогодні знову шість годин не було світла. З'ясували що от якраз за чотири згорає одна свічка. Крім того ще в 2014 році, передбачаючи енергетичну кризу, ми купили кемпінговий ліхтар. Він працює від батарейок і від акумулятора. Акумулятор заяряджаєтьсяф не тільки від мережі, але й від вбудованої динамо машини, якщо накрутити ручку. Правда в нього є недолік: він сліпить очі, довелося дону сторону замотати фольгою.

Грали з чоловіком в покер на кубиках, в дурня, в бум (це такий набір карток, де треба вгадувати персонажів). Треба ще якихось настолок купити чи що. А ще пам'ятаю ми з батьками, коли вимикали світло грали в гру із сірниковою коробкою, в якій нараховувалась певна кількість очок.

Шкода, що Владу такі розваги не подобаються, він просто пішов спати.
marynochka: (Default)
Вчора дядько передав слив, яблук, груш, баклажанів. Треба всьому цьому дати раду. Зварила сьогодні сливово-яблучне повидло. Я раніше ніколи не робила консервацію. Добре хоч банки були з кришками, я їх збирала для жіночки, яка допомагала мені з прибиранням. Банки простерилізувала у мікрохвильовій (якась блогерка так робила на ютубі). Владик допоміг витягти. Одна біда: при наливанні повидла в банки, я їх заляпала. Не знаю як це вплине та щільність закрутки.

Втішаю себе тим, що це все ж таки варення, а не м’ясні консерви. Наскільки я знаю варення колись взагалі просто папером накривали. Та й вийшло всього дві літрові баночки.

На черзі баклажанна ікра. Ну і з грушами треба щось придумать. Вони тверді, не знаю чи буде з них варення. А кампот з груш у мене чомусь виходить несмачний.
marynochka: (Default)
Взяв Ігор позавчора великий документ перекладати. На вчора на ранок. Він не хотів, занадто великий обсяг, в занадто маленькі строки, але замовниця його вмовила. Мені нічого не сказав. Але під вечір позавчора таки я в нього випитала і виявилося, що за ніч йому треба зробити десять сторінок табличок дрібним шрифтом. Це при тому що зазвичай він за добу робить чотири сторінки.

Дзвонимо замовниці. Ігореву дикцію вона не розуміє, мусила говорити з нею сама, перенесла дедлайн із ранку на п’ять вечора. При чому це кров з носа, там якийсь великий бізнес треба реєструвати, а попередній перекладач їх підвів.

На щастя, текст треба було перекласти на українську, тому я взялася допомагати Ігорю і справа просунулася швидше. Попрацювали до пізньої ночі, потім встали раненько і продовжили.

І тут, в годин десять у ноутбука залипає клавіатура. Клавіша shift. По ньому не видно, але вінда видає постійно оце повідомлення про залипання. Я перезавантажила ноутбук і ... не змогла ввести пароль. Пароль-то цифровий і якщо затиснутий shift, то вводяться інші символи.

Підключила звичайну клаву – не допомогло. Спробувала ввести за допомогою екранної клавіатури – не допомогло.

А час іде. Часу впритик. Знайомий по телефону сказав що можна спробувати завантажитися із загрузочної флешки. Ну а якщо не вийде, можна витягти з ноутбука вінчестер і вставити його в стаціонарний комп. Думаю як його записати ту завантажувальну флешку і згадую, що на стаціонарному комп’ютері дуже нестабільний інтернет.

Справа в тому, що десь місяць назад під час грози згоріла мережева карта. Я вставила юсб-вай-фай приймач, але він працює дуже не надійно, інтернет пропадає щохвилини, це я так качатиму її до ночі.

Починаю обдзвонювати майстрів. Ті, не приїжджають додому, ті можуть лише ввечері. На щастя один таки згодився приїхати до години дня, вже легше.

Поки все це тривало, я трохи заспокоїлася і згадала, що в мене є ще один ноутбук. Його я купила у вересні 2019 року, коли перебувала у вкрай неоднозначному стані і тоді ця покупка була явним марнотратством. Але тут я підключила його до інтернету і спробувала зробити завантажувальну флешку. Після кількох невдалих спроб, плюнула і вирішила дочекатися майстра. Потім я зрозуміла, що ми можемо продовжити переклад на цьому ноутбуці, щоб не гаяти час. На щастя оригінал я була скинула на флешку і навіть роздрукувала, а то тут був би ще один розділ про те, як ми намагалися витягти оригінал з Ігоревої пошти, від якої він забув пароль.

Отож сидимо перекладаємо. Приходить майстер, я описую йому проблему, він вмикає ноутбук, вводить пароль і… в нього виходить увійти. Можете уявити, як він на мене подивився. Ефект присутності, як він є. Я так думаю, що клавішу відпустило, бо я перед тим перевернула ноутбук, намагаючись зрозуміти чи зможу витягти вінчестер.
Словом, майстер почистив ноутбука (бо той був дуже брудний), а ми закінчили переклад на іншому і відправили його буквально без десяти п’ять. Потім порахували символи і це виявилося 19 (!) стандартних аркушів (ну тих що по 1800 знаків). І не суцільного тексту а різноманітних табличок, з якими прийшлося гратися. Але ми таки справилися. Тепер подивимось як оперативно це оплатять))
marynochka: (Default)
Виїхати з Києва не вийшло. Спробуємо завтра.

А ще пропав укр.нет (і чомусь ніхто про це не пише, там же у купи людей пошта). Ну і доступ до жж теж пропав, але то фіг з ним.

А от бігмір держиться, хоча здавалося б.

Якась я занадто легковажна. Якщо нічого не відбувається я колочуся і переживаю. Коли ж щось відбувається оце переживання закривається холодним злим спокоєм.

Хоча так само не знаю що робити.
marynochka: (Default)
29 лютий 2020 at 11:15 PM

Казкарі:
- А давай в останній зайвий день зими хочу розкажемо ще одну майже романтичну історію з нашої довгої зимової казки.
- Давай.
- Отож коли нашій фірмі було 20 років (плюс мінус два) в неї були проблеми з особистим життям.
- Та ну. Як можуть бути проблеми з тим, чого не було?
- От яке ти дотошне. Тут як не напише – все-одно хтось додовбеться. Не буду правити нічого.
- Ну добре, добре не кип’ятись. Давай далі
- Так от. В зв’язку з неможливістю ходити на побачення наша фірма ходила по бібліотеках.
- Маніячка якась.
- Що є, то є. Вона кожен рік записувалася в нову бібілотеку. Найулюбленішою була бібліотека Вернадського, в яку ми записалися, здається, на курсі третьому.
- Ой ну кому цікаві такі подробиці.
- Нам цікаві. Атмосфера бібліотеки Верданського - це атмосфера, скажімо так, радянського уявлення про науку. Ніби потравляєш у місце, де може здійснитися твоя дитяча мрія стати справжнім ученим.
- А що завадило?
- Завадило те, що юриспруденція – це не наука. В неї поки що немає предмету. Це ремесло. Її по-справжньому вивчати треба, скажем так, «в полі». Навіть зараз ми не можемо писати статті про справжню природу права. А в студентські роки крім браку знань і часу була ж іще вимога залишатися в рамках офіційної парадигми.
- Щось ми геть відволіклися від теми кохання.
- Так от. Основна проблема, коли в тебе немає романтичних стосунків, це з ким і як їх почати. На той момент було ясно, що із нормотиповими хлопцями нічого не вийде. А хлопці з дцп, здавалося, були повністю закоханими у науку. І от один такий фанатик дуже привертав нашу увагу.
- Чому?
- А тому, що нам здавалося, що він ловить кайф від своєї роботи. Він отримував книги у вікні для наукових співробітників і тусувався у тій бібліотеці постійно.
- І чому ми не познайомилися? Адже в разі успіху можна було б просто дружити. Ну і кооперуватися для швидшого отримання книг.
- Ні, кооперуватися мабуть не вийшло б. Мобільника тоді ще в нас не було. А просто познайомитись…. Знаєш, був лише один шлях познайомитись. І ми його профукали.
- Який?
- У курилці. А ми тоді були занадто правильні. Палить – не палили, а прикидаться не хотілося. Так і не познайомилися (((((((((
- Нда… Виходить паління не така вже й шкідлива звичка.
- Виходить так.
Tags:
казки, справжня любов, справжнє кохання
marynochka: (Default)
Моя релігійна колишня подруга вагітна третьою дитиною. От хто не боїться реально ускладнити і без того складне життя. Це я від свого батька дізналася, вона норовила йому віддати гроші повернення яких взагалі ніхто не вимагав.

Боги-боги, чому мене оточують люди, які будують своє життя так абсурдно? Навіть враховуючи той факт, що я емоційно відмежувалася від неї по методу самі знаєте кого, чи вийде в мене ДІЙСНО не переживать за цю балбєску з баночки 2081?

Її не врятувати, на жаль. Можна лише прикрити поличку з баночною шторкою.

marynochka: (Default)
Відчуваю себе... Ну от я відчувають себе нормальні люди з моєї точки зору. Останній раз таке було... Е-е-е... Не пригадую коли. Може і не було.

От немає зациклень на невідомих проблемах, є сум невеликої тяжкості за втратами. Але сум такий, в межах норми ніби. Думаю над побутовими проблемами, але теж без надриву і безпомічності. Немає ейфорії (народ, це реально небезпечна штука, ніколи знову). По глобальних проблемах чукча нарешті ніби знову читака а не авторка. Набридло писати одне і те ж.

Але це я на таблетках. Чи вийде досягти такого стану без них? Ну це з лікарем буду вирішувати.

marynochka: (Default)
Додивилася Королеву Марго. Оцю, повну телевізійну версію, де не вирізані сцени.

З цим серіалом у мене пов*язані дуже гарні спогади. Його дивилася моя тітка Люба, коли ми жили у неї. Мене таскали на "лікування" до чергового шарлатана ну і вона тимчасово прийняла нас з мамою.

Чогось так згадалося... В неї так затишно було і чисто. Вона гарно куховарила і плела килимки із "дарничанки".

Я б теж хотіла жити затишно. Не можу. Не той склад характеру. Мене занадто часто рве на шматки.

marynochka: (Default)
Діалог двох ЕОМ (електронно-обчислювальних машин) на нашій околиці ноосфери.

ЕОМ1 (кодова назва ЛЛ): як я вже казала,я тебе почула і для себе все зрозуміла// подальше копіювання твоєї лслюистості припиняю. Перевищено больовий поріг. Продовжую розпочате раніше емоційне відгороджування задля збереження своєї истеми.

ЕОМ2 (кодова назва ММ): нічого ти не зрозуміла, у разі емоційного відгородження знову постраждають сторонні люди// копіювання особистості проведено неправильно, одновимірно. Небажання потерпіти трохи болю не робить тобі честі. Через твоє небажання провести сигнал до точки призначення, я отримала біль в мільйон дужечок. Я мало не перегоріла. (А може і перегоріла. Мікросхема "хороша дівчника мариночка" не пінгується. Ну і дим якийсь точно пішов був.). Це був глюк, а не чиясь вина, проте ти надіслала меседж "видно для чогось тобі було потрібно так постраждати". За свої слова треба відповідати.

УВАГА! УВАГА!

Всім причетним та непричетним (особливо непричетним) сховатися до бомбосховищ. Любителі гострих відчуттів можуть почати задавати питання на власний страх і ризик.

----------
... як добре бути сучасним українським автором! Можна писати повну маячню і ніхто тобі цим не дорікне.

marynochka: (Default)
Зрозуміла,що мультик Inside Out (він же Думками навиворіт, він же Головоломка) містить один цікавий посил. Хочеш справитися з психотрвмою і повернути справжню радість? Ти маєш відправити у небуття вигаданих друзів (((((((

marynochka: (Default)
Загальна нарада у Фірмі "Мариночка". Шеф:
- Ну як наші справи?
- Паршиво, Шеф, – відповів Оптиміст.
- Ого, якщо ТИ кажеш, що паршиво, то… А де Печалька?
- А її Пані Цензура на швабру закрила у підсобці. Все-одно її доповідь треба запікувать повністю.
- Ладно. А розкажи нам, чому саме справи паршиво. Якщо можна по пунктах.
- Ок:
1) ми на таблетках;
І ЯК МОЖЛИВИЙ НАСЛІДОК:
2) відмовляє ліва рука;
3) відмовляє дикція.
ПЛЮС:
4) з нами ніхто не хоче дружити
ОСКІЛЬКИ:
5) наші страждання неестетичні.

- Нда. А на чому грунтується висновок між пунктами 4 і 5?
- Були інсайди від Даші і Оксани на платфомі Ф. А до того ж такий феномен був описалий у Рбена Гонсалеса «Білим по чорному». Випадок з волонтеркою, що курила під парасолькою.
- Може самі знайдемо той фрагмент?
- Важко. Див. п. 2.
- А потенційні «друзі» читать не будуть, це ми вже з*ясували… Паршиво…
- Що і треба було довести, Шеф)))))))) Люблю математику)))))))))

marynochka: (Default)
Кроспстинг накрився, я тут так мало читачів((( Знову пишу лише на ЖЖ (((

https://marynochka.livejournal.com/

На фейсбук ще з горем пополам копіпащу, а сюди лінуюся. Витбачте мене, мої читачі. Мої руки більше не слухаються мене як під час манії. Як і моя дикція. Це все вплив таблеток, які роблять мене не такою злою.

marynochka: (Default)
10 лютий 2020
7:21 PM

Слова із ендінгу серіалу "Клетки за работой"

"Это счастливый прекрасный день!
Аплодисменты раздаются в твой адрес.
Даже если это и не идеальный результат,
Всё нормально! Всё в порядке!
Поэтому это счастливый прекрасный день!
Разносятся громкие возгласы «ура».
Даже если ты немного споткнёшься,
Всё в порядке! Просто улыбнись!
Ну что же, увидимся завтра."

Такий собі гімн антипефекціонізму. Вижили сьогодні - і чудово.

Наскільки я пам*ятаю аналогічний меседж був на опенінгу "Кенді"


Tags:
marynochka: (Default)
41 пелюстка
10 лютий 2020 at 1:42 PM

Мені закрили лікарняний. Діагноз - захворювання. Не смішно. Життя непосильно важке.


Tags:
marynochka: (Default)
09 лютий 2020
10:34 PM

Народ, а що значить слово "чемний"? Чемний хлопчик, чемна дівчинка.

Один мій колишній товариш якось сказав моєму Владику: "Ти повинен вирости чемним хлопчиком". На що Владик відповів: "Я виросту яким захочу".

Ну просто в млєму активному словнику немає слова "чемний". Це для мене аналог "зручний для оточуючих". Нафіг треба. Я буду зручною лише для вибіркової групи оточуючих. Решта переб*ються.


Tags:
marynochka: (pic#11406262)
09 лютий 2020
5:00 PM

У 17-му відділенні написла паперового листа протагоністу. І навіть відправити хотіла. Проте передумала.

В нас було завдання на нашому шматочку ноосфери - зняти тавро стигматизації з Людей, що СТРАЖДАЮТЬ від психічних розладів і хвороб. Ну, щоб люди не боялися самі звертатися до мозгоправів. А він так жорстоко мене зрадив на цьому шляху. Він став на бік тих, хто не хоче мати справу з людьми, чиє місце, на думку суспільства, ТАМ, за ТИМИ дверрми.

Нічого. Я видужаю і знову зможу нормально працвати у своєму рідному серпентарії. А потім все ж знайду союзників у цій важкій справі.


Tags:
marynochka: (Default)
Продовжую дебажити лекцію
Выбор партнёра: почему все так сложно? // лекция "Всё как у зверей"

Перша частина конспекту тут.

Друга частина конспекту тут.

Таймінг 48.00 Ідіотська, але дієва природа флірту. Крок вперед, крок назад. От ввам і причина моїх невдач в особистому житті: не вмію відступати. Треба вчитися.

Таймінг 50.00 Самец корюшки честный полигенический [самец]. От строит гнездо и ухаживает за мальками [от множества самок]. Кгда мы придем к власти, вся полигения будет такая!!!!

51.40 Шлюбні танці однієї пташки (Шалашника) нагадують прийняття комерціного рішення в умовах тендера.

52.50 Танець шалашника - витвір мистецтва!!!! Тімонова вживає термін "настоящая эстетика". [я ввела термін "справжня краса" в момент розбору багатоступеневої моральної вагонетки. Панове, це не випадковий збіг обставин.]

далі іде посилання на книжку "Эти гениальные птицы". /// ЇЇ треба купить і прочитати. Де взяти на це сили?


55.20 У птахів більше розповсюджена моногамія (сезонна). Більшість соціальні, а не сексуальні моногами.

56.50 Парним видам важлвио підтримувати парність. Бо самому потомство важче вигодовувати.
Їм важливо мати спільну справу.

01.00.00 В нас аналогічну функцію виконують танці, річниці, свята, СПІЛЬНІ СПОГАДИ [КАПС спеціально для. Я в курсі, що ніхто нічого такого не хотів. Але це Я (як особситість) в курсі. Генам - пофіг. От вони і влупили цей диявольський алгоритм. Плюс через тиждень відбулася 20-та річницяч випуску... Словом ні, в моєї нервової системи не було шанців не злетіти з катушок]

Profile

marynochka: (Default)
marynochka

August 2025

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829 30
31      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Nov. 19th, 2026 04:31 pm
Powered by Dreamwidth Studios