Причини філософії песимізму

Колись я писала, що людина не створена для щастя, бо плакать вміє з народження (і взагалі це перше, що вона робить), а посміхатися вчиться пізніше.

Впринципі малечі доступні всі емоції з народження. Воно так кумедно морщить лобика у здивуванні. А посміхається несвідомо і невловимо. А от негативні емоції звичайно виражає дуже активно. Воно й зрозуміло: для того, щоб задовольнити свої потреби, малеча мусить подати однозначний і наполегливий сигнал про неприємності. А посміхатися ... А для чого людині посміхатися?

От і виходить, що вираження негативних емоцій життєво необхідне, а позитивні так, справа непринципова.