marynochka

Наявністю різних точок зору у різних авторів цілком можна зрозумів.
Але коли одна й та ж людина в одній книзі через пару сторінок висловлює абсолютно суперечливі думки, це загонить в глухий кут.

От є у мене така книжка "Советы детского психолога". Глава про покарання. Спочатку описується наскільки шкідливі тілесні покарання, підсумовуючи
"Остается только надеятся, что в будущем любое физическое наказание детей и в нашей стране будет считаться незаконным".

Добре, йдемо далі. Можливо нам запропонують альтернативу. Так, словесні покарання критикуюься в пух і прах. Так, ідемо далі. Покаранння ізоляцією. Цитую:
"Есть определенная категория родителей, которая считает неприемлимыми телесные наказания для своего ребенка. Зато с ним можно целый день не разговаривать. И хотя наше мнение по этому вопрросу идет вразрез с общепринятым, осмелимся все же утверждать: нет безобиднее наказания, чем искренний шлепок, и нет кары страшней, чем обдуманный, методичный бойкот. Естественно, мы не призываем хлестать ребенка розгами или "оттягивать" ременной пряжкой. И пощещина - очень оскорбительное, а потому недопустимое наказание. Но шлепнуть ребенка по попке или легонько по губам, если он грубит и сквернословит, - это, как принято говорить, святое дело".

Стоп, а як же заборона будь-яких фізичних покарань?

Ідемо далі. Автор вважає, що найефективнішим покаранням є позбавлення дитини певних задоволень.
"Найдите в жизни ребенка то, что для него особенно важно. Лучше всего если это будет какая-то ваша совместная деятельность, прогулка, катание на велосипеде, вечерняя сказка... Это называется "золотым фондом радости". И если ваш ребенок не слушается или совершил какой-либо поступок, то удовольствие на этой недели или в этот день отменяется".

Чудово! От тільки не зовсім ясно чим тижнева відмова дитині в казці чи прогулянці відрізняється від продуманого і методичного бойкоту. А взагалі довго думала і таки згадала, де сустрічала такий вид покарань. В оповіданнях Зощенка про Льолю й Мітю. Там позбавлення зодоволень роками вимірювалось. Імхо, форменний садизм.

Але повернемось до нашой книжи. Гортаємо, гртаємо. Ба! Ціла глава "Як правильно застосовувати тілесні покарання".
*фейспалм.
Ні, до змісту глави претензій майже немає. Незрозуміло тільки якого біса автор сорок сторінок назад розпиналася, як ці покарання жахливо шкодять дітям

Коротше, я фігєю, шановна редакція.