(no subject)

Вирішила передивитися "Охоронця" з Вітні Х'юстон. Стало дуже сумно. З двох причин.

По-перше, згадала, як дивилася його вперше і заздрила головній героїні і акторці (в даному випадку це одне й те ж). В неї було все: здоров*я, краса, багатство, талант, популярність, можливість успішно займатися улюбленою справою. В неї було кохання. Словом все, про що можна мріяти. А я тоді була страшненькою 16-тирічною дівчинкою-калікою. Безнадійно закоханою і закомплексованою (навіть важко зараз уявити наскільки закомплексованою). І я чудово знала, що нічого такого навіть приблизно в мене не може бути. Але все-одно так солодко було мріяти про це.

А по-друге почитала трохи про її особисте життя. І стало ще гірше. От скажіть мені хтось: чому, маючи все, вона не змогла бути щасливою? Чому при такій зовнішності і пристрастності вона не змогла знайти нормального чоловіка? Чому при такій популярності, при такому насиченому житті, при морі вражень вона підсіла на наркотики і так бездарно закінчила життя?

Чому оцього всього (здоров*я, краси, багатства і т.д) недостатньо для щастя? Що ж тоді для нього треба в кінці кінців?