Дао для фотографів

Клятва Гіпократа для фотографів. Особливо сподобався останній пункт. В коментарях є пояснення до нього.

Ностальгія

Ось ця дискусія викликала в мене хвилю ностальгії.
А між іншим комп*ютер у мене був з 93-го року. "Поиск-1" називався. Без вінчестера, клавіатура намерто прикриплена до ситемного блоку. Дисковод для пятидюймових дискет дирчав як трактор, поки мама (!) не додумалась його розібрати і змазати (по принципу швейної машинки).

На жаль, комп*ютерним гуру за 20-ти літній термін я не стала. Очевидно через мій дурний характер: дуже боялася щось зламати. Боялася, між іншим не безпідставно: колись уже значно пізніше, на 133 пентіумі вирішила подосліджувати систему методом тика і біос перестав бачити вінчестер. Ну і півроку сиділи без компа, поки в батька з*явилося натхнення привезти комп*ютерщика....

І от не знаю, зламалося в мені щось за останні роки.

От згадую як з молодшим братом освоювали Вінду 3.11. З одного боку після англомовного Досу це був рай  (про те як ми все те перекладали за допомогою словника 70-років можна було б написати окремо, але робити цього не варто, такого добра в інеті навалом). Але з іншого, поки до мене дійшло, що кнопки "свернуть" и "развернуть" це не антоніми, поки ми почали відрізняти значок документу від значку програми (в тій вінді не було панелі завдань)... І все це по книжці, по довідці плюс методом тика. Спитати не було ні в кого абсолютно. Та що там спитати: обговорити з рівним собі не було можливості.

А потім після цього, вже в універі звикати до 95-98 вінди.

Блін, і якось же пристосовувалась, не лінувалась вчитися.

А зараз лінь. Ну не хочу я ставити 7мку. Мене дратує як там все влаштовано. І розумію, що доведеться, якщо купувати новий комп. Скільки там ХР максимально бачить оперативки? Але я не хочу щось міняти.
І взагалі нові інтефейси викликають одні негативні емоції: байдуже що це: сьомий офіс чи оці листання на смартфоні (чи як воно, блін, називається).

Десь читала, що інтуїтивний інтерфейс - це одна велика червона кнопка з написом "зробити як треба".
Ідеальне втілення такої концепції - цицька: зрозуміло навіть новонародженому. Все інше - компроміс.

Це звичайно перебільшення, в нас же все-таки більше мізків ніж у новонароджених. Але з іншого боку до інтерфейсу та функціоналу програми звикаєш як до характеру людини. А тут трах-бах і тобі влаштовують розлучення і дівоче прізвище. І звикай до нового. От не по душі мені це.