Назви

Особисто для мене у творах образотворчого мистецтва дуже важлива назва. Можливо навіть важливіша за те, що там зображено.
Пам*ятаю ми колись ходили на виставку "Ню". І от переважна більшість зображень оголених жінок називалося просто "натурниця". І тому розглядати ті картини було нецікаво, тому що складалося враження, що художник просто вправлявся в майстерності і нічого своїм малюнком не хотів сказати глядачам. А раз так, то немає чого там роздивлятися і напружувати уяву.

А запам*яталася мені з тієї виставки "Парадигма мовчання". Ні, мені не подобаються такі зображення. Просто така дивна картинка з такою дивною назвою викликала купу роздумів про те, що таке парадигма і що ж тут взагалі відбувається.
А ще запам*яталася скульптура "Море, рибки і ми" (чи якось так, на жаль не можу знайти її зображення). Оголені чоловік та жінка ідуть по воді. Але і в їх фігурах і позах є щось піонерське, жодного еротизму, ніби так і треба ходити голими.

Це до речі стосується і фотографій. Старі підписані фотографії викликають більше спогадів ніж непідписані. Мистецтво має викликати почуття, емоції, думки. І назви в цьому дуже допомагають.