(no subject)

Ото були сьогодні на лінійці. Мені сподобалося. Лінійка тривала всього півгодини, більше сходилися і фотографувалися. В школі ремонт - тому зібралися лише перші і випускні класи. І не було ніяких високопоставлених осіб.

Згадала свій перший дзвоник. В нас директор зачитувала перелік учнів-першокласників, пам'ятаю як незвично звучали повні імена моє моїх друзів. Тут, слава богу, такого не робили: майже 140 першокласників (як половина моєї школи) - це зайняло б півдня.

Владик, я думаю, не пропаде. Відмінником він не буде, звичайно, і мені якось треба вправити собі мізки, щоб не вимагати від нього високої успішності, але ... Ну от збирає їх вчителька, стали вони в пари (поки чекали він уже встиг познайомитись з якимось хлопчиком, порівняти портфелі і т.д). З учителькою вітаються знайомі, підходять обніматися її випускники 4-го класу (значить нормальна людина, мабуть же не лупила їх указкою, як наша перша), когось вона знає і щось розпитує. Владика вона не знає, він вітається першим. Потім когось питають, чи хоче той до школи. Та дитина відповідає, що хоче. Владик бачить, що конкретно на нього уваги не звертають, як же так, і заявляє, що а він ось трошки боїться. Оцего бажання бути в центрі уваги - це явно моє.