Виховання

Не так давно таки зрозуміла, що таке виховання. Виховання - це пристосування людини до життя в суспільстві, до суспільних норм. Як процес, так і результат. І це той випадок, коли визначення терміну дає дуже багато.
Все стає на свої місця.

Хто відповідальний за виховання? Очевидно, що людина, яка виховується, і суспільство, до якого вона пристосовується.

За оцю маячню про внутрішньоутробне виховання треба бити капцями. Аналогічно як за рекомендацію виховувати немовлят. Про них достатньо просто турбуватися.

Так само маячня в цьому контексті, що може бути пізно виховувать. Протягом життя людина змінює безліч колективів із своїми правилами. І до всіх пристосовується.

З такої точки зору стає зрозуміла роль батьків у вихованні. Коли дитина геть маленька – батьки це практично 90% суспільства, з яким вона контактує. Але чим старшою вона стає, тим більше на неї впливають інші люди. Так, батьки подають приклад, яких суспільних норм варто дотримуватися, яких ні, чому має бути саме так, а не інакше, але вони не можуть замінити собою цілий світ, який впливає на дитину.

Іноді вчителі жаліються, що вони зобов’язані лише вчити, а не виховувати дітей. Але це тільки якщо розуміти виховання, як приведення об’єкта в бажаний для суб’єкта стан. А якщо це пристосування до суспільства, то вчителі мають певну владу у тій невеликій частині суспільства, в якому варяться діти, тому звичайно ж беруть важливу участь у вихованні, не залежно від їхнього бажання.

Стає також зрозуміло, чи можна робити зауваження чужим дітям. Так, якщо вони порушують суспільні норми. Бо я теж живу в цьому суспільстві і є його частиною.

Словом, якось так.