(no subject)

Як відомо, держава - це громіздкий і малоефективний механізм. І є така офігенна теорія, лібертаріанство, яка говорить серед іншого, що держава як механізм примусу не потрібна взагалі. Вільний ринок, моє тіло-моє діло, непорушне право власності, ніяких податків і все таке. Все це чудово, але я от я запитала прихильників цієї теорії за рахунок кого будуть жити непрацездатні люди. Мені відповіли, що за рахунок благодійних фондів. Тобто милостині...

Особисто я по факту живу за рахунок платників податків. Я працюю, але працюю на державній службі, так що це дійсно так. За умови вільного ринку я скоріше за все не змогла б знайти собі роботи. Ну допустимо я змогла б, але людина з трохи більшими порушеннями (типу Ігоря) точно ні. Не може він видати такий же обсяг роботи, як здоровий. І всілякі державні органи, установи, підприємства - це може бути виходом в такому випадку.

Прихильники ліквідації держави мені написали ось у цій дискусії дослівно таке: "Ви хочете жити, але гордо на пограбоване, а не встидно на милостиню." Податки з точки зору цієї концепції - це грабунок, бо стягуються під примусом.

Чорт його знає, може ті крихти, які дає держава соціально-незахищеним людям не варті тих ресурсів, які ідуть на її утримання. Можливо дійсно її функції зможуть виконувати приватні суди, приватна поліція, приватні морги. Це насправді не таке просте питання, воно потребує серйозних досліджень.

Але якщо в соціумі превалюватиме вищеописана точка зору, то єдиною вірною для мене стратегією в лібертаріанському суспільстві - це застрелитись, щоб не обтяжувати таких самодостаттніх його членів своїми зазіханнями на їхні ресурси. На щастя, вони пропагують вільний обіг зброї.
Враховуючи вищевикладене я, зрозуміло, не можу бути об'єктивною в подібних дискусіях, мене ображають подібні вислови, тому найбільш логічним буде припинити їсти цей кактус.