(no subject)

Похолодало і треба носити рейтузи під штани. Проблема в тому, що наколінники, які я ношу з літа, під і рейтузи не пляшуть - закочуються і це незручно. Проте буквально недавно у статті про Фельденкрайз прочитала цікаву інформацію про природу спастики та гіперкінезів при неврологічних ушкодженнях:

«Смысл спастики в том, что у мозга недостаточно информации, где границы тела – «где я, а где уже не я». Чтобы почувствовать руку, нужно её либо сильно напрячь, либо помахать ею. Соответственно, существуют два типа неврологических нарушений – спастика, когда напряжены все мышцы и связки, и гиперкинезы, когда всё машет.

Как только мозг получает достаточно информации о собственных границах, будь это холодная поверхность, на которую легла рука, или вода, в которой мы плывём, гипернапряжение и лишние движения мозг сразу убирает – они очень затратны.

Собственного посыла не напрягать руку или ногу у поражённого мозга нет. Однако каждое точное движение убирает спастику и гиперкинез – всё, мозг разобрался, где рука и что он может ею сделать. Просто нужно приспособиться к каждому ребёнку и дать ему лёгкое движение в его личной физиологической картине».

Це із серії "чому я не знала цього раніше", не дивлячись на дуже живий інтерес до цієї теми. Тепер зрозуміло, що прикол моїх наколінників не в стільки в тому, щоб якось там по-правильному підтримувати коліно, скільки в тому щоб просто передавати додаткову сенсорну інформацію мозку і воно тоді робить менше неконтрольованих рухів. А з цією функцією справляються і власне рейтузи, через які я не можу носити наколінники (правда гірше, бо нога тепер норовить таки підвернутись).

Але ідея продуктивна. Може є сенс носити рукавички, може це допоможе краще керувати руками?


... а ще я сьогодні в темноті не побачила лід, впала і боляче забилась. Я сподіваюся це ж не перелом, якщо я можу ходити і не вищу від болю? Так не хочеться пертися на рентген.