(no subject)

Почала дивитись Love Death & Robots. Ну як почала: подивилася перші дві серії. Ну з другою як би все зрозуміло. А перша таки зачепила. Ну просто я люблю таке всяке про переселення в інше тіло.

Мадмундт лає цей серіал на всі заставки вцілому і кожну серію зокрема. Поки що я згодна з ним в тому, що не доросла ще анімація до того, щоб реалістично показувати людей. Легко намалювати монстра, а людину важко, бо кожен знає, як насправді виглядають людські емоції. От коли мульплікаційних персонажів зображують як, власне, мультиплікаційних із спрощено-гіпертрофованими рисами обличчя - їм віриш. А спроби добитися реалістичності провалюють в оцю "зловісну долину" і хоч уже не викликають страху, але все ще справляють враження відсутності життя.

А от з критикою сюжету першої серії я не згодна. Мені сподобалися різкі повороти в розв'язці. Залишаються запитання: чому так? А головне: навіщо бути монстром, коли можна бути ким завгодно?

(no subject)

Далі про Love Death & Robots. Ок, забираю свої слова про недосконалу анімацію назад. І якщо у серії 3 "Свідок" зчитерили і спростили обличчя яскравим гримом і окулярами, то у 7-й "За розломом Орла" обличчя капець які реалістичні.

Ну і за емоційним накалом непогано: переживання, неочікувані повороти - все гуд

...щось мені цей серіал сильно нагадує "Чорне дзеркало": Netflix, фантастика, вплив технологій на людство і незмінний нещасливий кінець. Тільки тут ще й повно порнухи (максимально відвертої в рамках телебачення) - нехорошо...