(no subject)

Іду від Шулявки до підземного переходу. Кругом будівництво. А позаду мужик на саксофоні грає "Капитан, капитан улыбнитесь..." І зразу чомусь згадала мультик "Ну постривай", там де було про будівництво. Тільки на роботі дійшло, що серія з цією пісенькою була про телебачення. А про будівництво був грамофон, який співав "Любимый мой родной".

(no subject)

Буду нить з приводу ваги. Ну а що, це мій блог: хочу і нию.

В одному з романів Марініної ("Все не так") дається неочевидна порада по схудненню: складання пазлів.

Цитата: " Трехтысячник отличается от тысячника тем, что он большой. Размер в два раза больше, а самих пазлов – в три. То есть картинку ты складываешь на одном столе, а пазлы лежат на другом, на один стол все не умещается, а если у тебя огромный стол, например теннисный, и на нем все умещается, то рукой не достать и глазами не видно. Все время приходится вставать, чтобы набрать подходящие по цвету фишки или найти то, что надо. Встал, сходил за фишками, принес, сел, приложил, подумал, опять встал, и так до бесконечности. Потом, по мере заполнения картинки, из положения сидя становится плохо видна верхняя часть, и все время нужно вставать, чтобы разглядеть, что там наверху. Опять же: сел – встал, сел – встал. Казалось бы, ерундовая нагрузка, а все равно нагрузка на мыщцы, все равно движения, и это ведь не пять минут, а пять часов, шесть, а то и больше. Я, например, в выходные дни часов по двенадцать-четырнадцать пазлы складываю. И жрать, между прочим, совершенно не хочется, я о еде вообще в это время напрочь забываю. Для меня суббота – святой день, только кефир и пазлы. И вес уходит преотлично."

Зрозуміло, що така порада мені не підходить: в мене немає вільного стола, який можна було б зайняти пазлом на кілька тижнів. Саме стільки в мене колись зайняло складання тисячника. Але тоді ще не було Влада, Ігор лежав у лікарні, а сама я звільнилася і тому працювала за вільним графіком. По хорошому мені треба було тоді писати дисертацію. Але я не хотіла. А хотіла зібрати великий пазл. І по-великому рахунку це був єдиний раз коли, мені це вдалося.

От є заклади, де можна збирати лего. Цікаво, чи є заклади, де можна орендувати стіл для збиранння пазлів?

(no subject)

Слухаю "Пандем" Дяченків. Про всемогутню і всезнаючу істоту, яка так гарно поводиться з людьми. І от те, що відбувається в книзі ніби добре: авторам якось вдається будувати цікавий сюжет на фоні загального благополуччя - вищий пілотаж, до речі. Але мене не покидає постійне відчуття, що все це перетвориться у лютий треш. Чимось цей Пандем невловимо нагадує антагоніста із "Цифрового". Ця історія не може закінчитися добре.