![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Jul. 29th, 2019 04:27 pmВ інтернеті легко взаємозабаниться і важко розбаниться. І це давно вже не ігри в пісочниці, іноді хєряться стосунки з людьми, які тобі важливі якоюсь мірою. В мене немає готового рецепту, як виходить із цієї ситуації. Просто розкажу про свій досвід на тому чи іншому боці.
Отож, коли мене в свій час забанила одна користувачка в жж, я зрозуміла, що видно я її дістала, наступила на щось болюче. Ну але раз тебе забанили, то стає неможливо дати людині зрозуміти, що я зрозуміла свою помилку. Проте я знайшла її у фейсбуку і вже там спілкувалася з нею дружелюбно, стараючись не бить по болючому. Ми нормально спілкуємося, хоч у жж вона мене так і не розбанила, здається: вона про той випадок забула, а нагадувати мені незручно.
Ще, пригадую, двічі була на межі бану в іншої популярної користувачки. Вона просто дивом мене не забанила, хоч і швидка на це діло. Вона просто в грубій і дохідливій формі сказала мені, щоб я заткнулась. Груба форма, як правило, свідчить про те, що людину зачепили за живе, тому я заткнулась і просто не висловлюю провокаційних тез з цих питань у її блозі. Разом з тим, не у всьому я з нею згодна, але можна дискутувати так, щоб не кусати людину. Як там: «Он уважать себя заставил и лучше выдумать не мог».
Обидва ці випадки характерні тим, що для того, щоб помиритися, не треба міняти ні свою точку зору, ні точку зору опонента. Достатньо усвідомити, що ти хотіла б продовжувати стосунки з опонентом, а значить маєш визнати його право думати інакше в якихось питаннях. Якщо вони обом вам болять – старайтеся їх обходити, у вас є купа інших тем для спілкування.
За таким же принципом вдалося помиритися після кількох серйозних конфліктів в реалі. От тільки одна біда з цією стратегією: мало визнати право на свою думку за опонентом, він теж повинен визнати за тобою право на твою думку (хоча б просто мовчанням). Так, не вдалося помиритися з одним товаришем, з яким покоцались на тему того, чи варто було блокувати російські змі. Через деякий час ніби й почали спілкуватися на іншій платформі, і ніби все нормально, аж тут він знову прямо спитав мою думку на це питання, ясне діло, я її не поміняла ну і нічого не вийшло.
А іноді приходиться навіть не банити – відфренджувати самій. Осього свіженький приклад. Ні, коли баниш всіляких придурків – то не страшно, але це була активна моя читачка, мені шкода її втрачати. А ще десь рік назад був аналогічний випадок на фейсбуку: я пригрозила баном одній хорошій людині через численні неприємні мені коментарі. Але банить не прийшлося – вона просто відфрендилася, та й усе.
І от у такій ситуації фіг його знає, що робити. Ці люди, очевидно, не дуже зацікавлені в тому, щоб спілкуватися зі мною, тому не будуть робити перший крок. А я його не можу зробити, бо з моєї точки зору я просто відстоювала свої особисті межі, право думати у свій (хай навіть ідіотський) спосіб.
Отож, коли мене в свій час забанила одна користувачка в жж, я зрозуміла, що видно я її дістала, наступила на щось болюче. Ну але раз тебе забанили, то стає неможливо дати людині зрозуміти, що я зрозуміла свою помилку. Проте я знайшла її у фейсбуку і вже там спілкувалася з нею дружелюбно, стараючись не бить по болючому. Ми нормально спілкуємося, хоч у жж вона мене так і не розбанила, здається: вона про той випадок забула, а нагадувати мені незручно.
Ще, пригадую, двічі була на межі бану в іншої популярної користувачки. Вона просто дивом мене не забанила, хоч і швидка на це діло. Вона просто в грубій і дохідливій формі сказала мені, щоб я заткнулась. Груба форма, як правило, свідчить про те, що людину зачепили за живе, тому я заткнулась і просто не висловлюю провокаційних тез з цих питань у її блозі. Разом з тим, не у всьому я з нею згодна, але можна дискутувати так, щоб не кусати людину. Як там: «Он уважать себя заставил и лучше выдумать не мог».
Обидва ці випадки характерні тим, що для того, щоб помиритися, не треба міняти ні свою точку зору, ні точку зору опонента. Достатньо усвідомити, що ти хотіла б продовжувати стосунки з опонентом, а значить маєш визнати його право думати інакше в якихось питаннях. Якщо вони обом вам болять – старайтеся їх обходити, у вас є купа інших тем для спілкування.
За таким же принципом вдалося помиритися після кількох серйозних конфліктів в реалі. От тільки одна біда з цією стратегією: мало визнати право на свою думку за опонентом, він теж повинен визнати за тобою право на твою думку (хоча б просто мовчанням). Так, не вдалося помиритися з одним товаришем, з яким покоцались на тему того, чи варто було блокувати російські змі. Через деякий час ніби й почали спілкуватися на іншій платформі, і ніби все нормально, аж тут він знову прямо спитав мою думку на це питання, ясне діло, я її не поміняла ну і нічого не вийшло.
А іноді приходиться навіть не банити – відфренджувати самій. Осього свіженький приклад. Ні, коли баниш всіляких придурків – то не страшно, але це була активна моя читачка, мені шкода її втрачати. А ще десь рік назад був аналогічний випадок на фейсбуку: я пригрозила баном одній хорошій людині через численні неприємні мені коментарі. Але банить не прийшлося – вона просто відфрендилася, та й усе.
І от у такій ситуації фіг його знає, що робити. Ці люди, очевидно, не дуже зацікавлені в тому, щоб спілкуватися зі мною, тому не будуть робити перший крок. А я його не можу зробити, бо з моєї точки зору я просто відстоювала свої особисті межі, право думати у свій (хай навіть ідіотський) спосіб.
