(no subject)

Настя Мельниченко пише про свою собаку: "Знайшли причину, чого на Песеля всі кидаються (інші собаки).
Схоже, він був надто рано відлучений від собачого середовища і не встиг засвоїти правил собачої поведінки. Наприклад, не уміє показувати мирні наміри: обходити собак по дузі, примирливо лягати. Він весь час пре напролом і його поведінка зчитується собаками як агресія, хоч це не так.
Тож ми на їжачках тренуємо його лягати, коли бачить істоту, з якою не збирається битись.
Дуууже цікаві виклики, коротше."




Для мене тема поводження із собаками дуже актуальна. Що робити, щоб ці істоти не подумали, що я зазіхаю на їх територію і не кидалися на мене? Але все життя я чула тільки одне: "собаки відчувають твій страх і кидаються" або "собаки відчувають, що ти їх не любиш, і тому кидаються".

А тут виявляється, щоб продемонструвати собаці мирні наміри - треба обійти її по дузі! Ну власне я завжди так і намагалася робити з тих міркувань, що чим більша відстань до собаки - тим менша вірогідність, що вона зверне на мене увагу. Але тут є два моменти. По-перше, я відчуваю себе ідіоткою: я ж демонструю свій страх, обходячи собаку, а мені казали, що це провокує агресію. По-друге, я не завжди можу її обійти ту собаку: з одного боку стежки проїжджа частина, з іншого кучугури снігу або просто слизько. Ну і по-третє, чи не здається вам, що це принизливо для людини узгоджувати свою поведінку з випадковими і необгрунтованими примхами собаки.

Словом, захисники тварин, ви б може подумали і про людей, коли замість того щоб відловлювати собак, випускаєте їх назад у місто? І ще я б дуже хотіла почитати якусь книгу про поведінку собак та їх психологію, написану людиною, яка від собак не в захваті і ставиться до них об*єктивно. Дуже треба.