marynochka

Продовжуємо нашу рубрику "геніальні відкриття Капітана Очевидька".

Навіть від завідомо хибних теорій може бути користь. От прочитала я була тут абсурдний пост про права тварин, землі, всесвіту і бога. (до речі мені довелося заглянути в словник синонімів, щоб обрати найменш негативний епітет). У зв’язку з цим згадала, як одна з моїх товаришок по фейсбуку висловлювала дотепні (цього разу в позитивному сенсі) міркування про природні права, про те, що найголовніше право людини - це право власності на себе. Я з нею повністю не погоджуюся, але аргументи там були прикольні. ~~Ну тільки на цьому фейсбуку фіг що знайдеш, так.~~ УПД: осього вона ця дискусія.

Все це наштовхнуло мене на певні роздуми. Суб’єктивне право існує тільки в тому випадку, коли хтось готовий виконувати кореспондуючий обов’язок. І це той випадок, коли то не просто тупа фраза із підручника по юриспруденції (а вони там більшість такі), це так і є навіть у нелюдських спільнотах.

От, скажімо, хижак обрав собі територію для полювання, поставив мітки на межі. Він має на неї право в силу того, що його конкуренти виконують обов’язок не порушувати його. Ну ясне діло виконують вони такий обов’язок не від великого благородства і усвідомлення, а просто підкоряючись силі. Але в тварин є поняття своя/чужа територія і на своїй території тварина відчуває себе в своєму праві.

А що ж у людей? Історія з кореспондуючими обов’язками та сама. Те само право на життя індивід має лише до тих пір, поки інші люди виконують свій обов’язок не вбивати його, не травити неякісною продукцією і забрудненою водою, не відправляти на небезпечні роботи всупереч техніці безпеки, лікувати його паразита (а як маленький лікувати постійно) і т.д. і т.п. Людина взагалі дуже залежна від суспільства має велику ймовірність відкинуть копита, якщо інші люди напартачать.

А от мотиви, з яких люди виконують обов’язки, вже трохи складніші за мотиви решти тварин.
Перший мотив залишається: право сильного або примус. З тією, правда, різницею, що сильним може виступати держава. Але крім цього бувають випадки, коли людина виконує обов’язок добровільно. Це наприклад, коли вона вважає це корисним (наприклад переходити дорогу на зелене світло треба, бо це безпечно, а не тому, що за це оштрафують), або ж коли думає, що це справедливо (наприклад уступає місце в транспорті слабшому за себе). Іноді наявність державного примусу спонукає суб’єкта виконувати обов’язок саме з мотивів справедливості (наприклад, раз усі платять податки, я теж платитиму).

Так от, до чого я це пишу, в чому саме відкриття. Коли пишеться законопроект його аналізують на купу всілякої непотрібної фігні (окрема, дуже сильно болюча тема). Але якщо ми хочемо справді написати дієвий закон, мотиви з яких люди готові виконувати обов’язки, могли б бути гарним критерієм ефективності. Якщо якийсь обов’язок тримається виключно на примусі – норма однозначно погана, вона не буде виконуватись. Щоб правило діяло ефективно, критична більшість його виконавців повинна вважати його корисним або справедливим.