(no subject)

[marynochka]

- Слухай, а ти оце казав, що ми виграємо в цій війні. А хто наш ворог? І які трофеї – Пишногруда блондинка спитала свого напарника.
- Я довго думав над цим питанням. І знайшов відповідь. Наш єдиний, неповторний і всесильний ворог – Тартюф.
- Що? Хто?
- А ти згадай його фінальну арію:

Я буду жить
Пока живут все те, кто верит пышным фразам,
И те лгуны, что нас зовут
Вселенский рай построить разом.

Я буду жить
Пока врага иметь нам выгодней, чем друга,
И по чинам дают блага
Куда быстрей, чем по заслугам.

Я буду жить
Пока на дно не канет ханжество святое,
Пока мы думаем одно,
А говорим совсем другое.

Я дураков найду всегда,
Не стало меньше их с годами.
До самой скорой встречи с вами!
До скорой встречи, господа!

- Слухай ну ти що взагалі? Ну сфігалі ми взялися боротися з усіма пороками одночасно. Нас же точно не хватить.
- Та з якими пороками? Господи, далась тобі ця релігійна термінологія. Все простіше: Тартюф – це просто глюк. Криза нерозуміння. Флуктації хаосу, які заважають людям (нейронам, комп*ютерам, словом інформаційним сутностям) нормально комунікувати одне з одним. Ну сто ж раз так було: просиш одне, а тебе не розуміють і дають не те що треба. І ніхто не винен, але проблему треба усувати. Ну або люди роблять фігню. Думаєш: "От мудак", а виявляється ми його неправильно зрозуміли.
- А хто на нашій стороні?
- А на нашій стороні всі люди в кожен момент, коли вони думають, читають, ставлять лайки, пишуть каменти, виховують дітей, створюють товари, послуги, відносини, шукають істину (тобто нові, більш робочі пізнавальні моделі). Словом, свідомо чи не свідомо борються з ентропією.
- Ого. Так по великому рахунку ми вже перемогли.
- Звичайно))) Люди існують уже. Сенс їхнього життя – участь в культурній еволюції. І культурна еволюція такий же факт, як і еволюція біологічна.
- )) Звучить, як тост.