![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaНедавно попросила Ігоря розібрати книги з верхньої антресолі. А там виявилися не стільки книги, скільки старі журнали. Ну я їх скопом і викинула, не дивлячись на його волання про загублену молодість.
Але це наштовхнуло мене на думку передплатити якийсь журнал для Владика. Треба ж йому щось читати, і щоб самій було цікаво. Мій найперший журнал був "Малятко", він ще й досі виходить, але передплата на нього вже закінчилася. В процесі пошуку інших варіантів натрапила на ось таку оглядову статтю. Вирішила зупинитися на журналі "Малюк Котя". На сайті Укрпошти є он-лайн передплата, але користі з неї не дуже багато, бо все-одно треба йти кудись платити. Однак там можна з*ясувати індекс журналу, і на який строк ще можливе оформлення.
Ну от, сьогодні ходили на пошту з Владиком (ну да, Юля права, з дитиною треба десь бувати). А дорога до пошти йде через такий спуск. Думаю з нього краще було б з*їхати на чомусь, якби не ризик вляпатися в собаче лайно. На слизькому я йду дуже помаленьку. От просто майже стою. Ясно, що Владик намагається йти швидше і я мушу його весь час відсмикувать. Псіхую, бо будь-яка загроза втратити рівновагу викликає в мене панічний жах.
Але нічого, добралися, навіть встигли до обіду. Поки я платила, Владик бігав по відділенню, зацікавився жалюзями, дослідив абонентські скриньки, мало не звалив якийсь стенд.
Назад вже було легше, звичайно. Словом прогулянка вдалася. От тільки я сиджу і думаю чи варта користь він неї затрачених нервів.
Але це наштовхнуло мене на думку передплатити якийсь журнал для Владика. Треба ж йому щось читати, і щоб самій було цікаво. Мій найперший журнал був "Малятко", він ще й досі виходить, але передплата на нього вже закінчилася. В процесі пошуку інших варіантів натрапила на ось таку оглядову статтю. Вирішила зупинитися на журналі "Малюк Котя". На сайті Укрпошти є он-лайн передплата, але користі з неї не дуже багато, бо все-одно треба йти кудись платити. Однак там можна з*ясувати індекс журналу, і на який строк ще можливе оформлення.
Ну от, сьогодні ходили на пошту з Владиком (ну да, Юля права, з дитиною треба десь бувати). А дорога до пошти йде через такий спуск. Думаю з нього краще було б з*їхати на чомусь, якби не ризик вляпатися в собаче лайно. На слизькому я йду дуже помаленьку. От просто майже стою. Ясно, що Владик намагається йти швидше і я мушу його весь час відсмикувать. Псіхую, бо будь-яка загроза втратити рівновагу викликає в мене панічний жах.
Але нічого, добралися, навіть встигли до обіду. Поки я платила, Владик бігав по відділенню, зацікавився жалюзями, дослідив абонентські скриньки, мало не звалив якийсь стенд.
Назад вже було легше, звичайно. Словом прогулянка вдалася. От тільки я сиджу і думаю чи варта користь він неї затрачених нервів.
