Дві протилежності

[marynochka]

Зловила себе на думці, що в мені уживаються дві протилежні установки. Перша: "А-а-а-а! Капець! Ми всі помрем! Треба щось робити! Але зробити нічого не можна! Всі зусилля марні! ААААААА!" І друга: "Всі, абсолютно всі проблеми якось та й вирішуються. І найчастіше самі-собою. Сто раз так було".
Іноді таке враження складається, що вони  проявляються одночасно.

Comments

[thepiktor.livejournal.com]

А друга протилежність — то я, гиги.

[marynochka.livejournal.com]

Це ж чудово. Але мене дивує, як це можна суміщати.

[thepiktor.livejournal.com]

А вони не суміщаються, а заміщають одна одну залежно від кількості адреналіну в крові та дефекованих цеглин.

[marynochka.livejournal.com]

Перша установка - це реакція за замовчуванням на будь-яку нову проблему. І тут же дає виникає друга. От просто моментально.

[thepiktor.livejournal.com]

Побачили ви ведмедя — злякалися. Але потім до вас дійшло, що між ним та вами — металеві ґрати. Відразу перестали боятися.

[marynochka.livejournal.com]

Так не буває. Ведмідь за гратами він же не просто так. Щоб його там побачити треба спеціально йти в зоопарк. І коли я дивлюсь на ведмедя в зоопарку, ніякого страху не виникає.

[thepiktor.livejournal.com]

Гаразд, візьмемо великого злого собаку — його ви можете зустріти неочікувано.

[marynochka.livejournal.com]

Тут заспокоєння не виникає. І взагалі ця ситуація не з тої опери. Тут виникає просто тваринний жах. І як правильно поступати до цих пір не знаю. На демонстрацію байдужості вони не реагують.

[thepiktor.livejournal.com]

Коротше, я не знаю, як вам пояснити свою думку (справа не в реакції собаки на вас, а у вашій на нього) і як зрозуміти вашу, на цьому припиняю морочити собі голову цим питанням.

[marynochka.livejournal.com]

*справа не в реакції собаки на вас, а у вашій на нього.
Ні. Це точно хибна думка. Сто раз перевіряла. Я їх не чіпаю, не дивлюся на них, ніяк не міняю швидкість ходи. Є велика підозра, що вони тупо реагують на нестійку ходу. Ну типу інстинкт: хвора особина - легка здобич. Собаки рідко нападають на великих сильних чоловіків.

Але це ми геть відхилилися від теми.

[thepiktor.livejournal.com]

Точно відхилилися.
От ви раптово побачили коло себе великого страшного собаку. Це несподівано і ви злякалися. Але через мить спрацювала свідомість, проаналізувала сигнали і ви зрозуміли, що собаці на вас начхати, чи він просто прив’язаний і не може вас дістати. Страх тут же зник.

[marynochka.livejournal.com]

Правильно. Але коли я побачила, що собака прив*язана, проблема просто зникла. І ні в першій, ні в другій установці немає сенсу, вони зникають.
Але є проблеми триваючі. Наприклад написання диплому, пошук хлопця, роботи, спроби завагітніти, сама вагітність. От тут цей дуалізм проявляється у всій красі.

[thepiktor.livejournal.com]

Я, як друга пофігістична протилежність, заявляю, що якщо в полі зору з’явиться перша протилежність і почне голосно панікувати, я заховаюся подалі і чекатиму, доки ця проблема вирішиться сама собою. Уживатися з панікерами принципово не збираюся. :-)

[marynochka.livejournal.com]

В цьому то й перевага першої сутності. Вона не дає ховатися від проблеми і примушує щось робити, хоча б і хаотично. І от на фоні цього бультихання проблеми і вирішуються самі собою. Як у випадку з жабою в молоці. А ховатися - це порочна практика. Це я ще з дитинства уяснила.

[thepiktor.livejournal.com]

Так, стоп. Спочатку ви кажете, що проблеми вирішуються самі собою, а потім — що на фоні ваших дій.

[marynochka.livejournal.com]

В цьому ж і прикол. Жаба теж не знала, звідки взялося масло. Її рухи не були на це спрямовані.

[thepiktor.livejournal.com]

Не зрозумів, як це пов’язано із попереднім питанням. Проблема розв’язується сама собою, чи завдяки вашим діям?

[marynochka.livejournal.com]

А хто його знає. На утворення масла теж впливали не тільки рухи жабки, але й жирність молока.