Знову про неповноцінність

В процесі ось цієї дискусії прозвучала така фраза "Взагалі, якщо людина не може самостійно вдягтись, відчинити двері,
постояти в транспорті, чи заплатити за себе, така людина соціально неповноцінна".

Ну от що оце таке? Ну звідки оця переконаність, що для повноцінності конче треба бути самостійним. Де ви бачили повністю самостійних людей? Суспільство тримається на тому, що люди взаємодіють між собою. Люди на кожному кроці залежні один від одного. Яка різниця залежний ти від тисячі людей чи від тисячі і одного?

Імхо повноцінність людини визначається її особистісно-вольовими якостями. Тобто тим, що робить її людиною.

Чи ні? Чи може я в чомусь принципово помиляюся?

Ігри в пісочниці

Я все думала, писати про це чи ні. Але от це знову трапилося.
Деякі люди ведуть щоденники тільки для друзів. І як тільки їм не подобається як я веду дискусію, вони мене розфренджують, а по факту і банять, бо коментарі я їм писати не можу.

Про перший випадок я вже писала.

Другий випадок був ось тут. І за нього досить прикро. Так, я низької думки про сучасну українську літературу. Але раптом я пропустила щось вартісне. Я дійсно сподівалася, що мій опонент наведе приклади хороших українських книг. Врешті решт про "Книгу для батьків" Макаренка я дізналася в процесі жорстокого і досить болючого холівару. Але ні, замість прикладів я отримала банхамером по носі та й усе.

Ну і за результатами дискусії, описаної в попередньому пості мене теж забанили.

Мені це дуже не подобається. Таке відчуття, що тобі тупо заткнули рота, майже вбили.

Блін, тут навпаки шукаєш людей, які не згодні зі мною. Дуже вдячна тим, хто сперечається зі мною "до хрипоты, до драки".
Так, опонент в холіварі часто здається дурнем і викликає щиру ненависть. Але він дає нову інформацію, він примушує напружувати мізки. Обидві сторони отримують адреналін, емоції.

Про щось подібне співав Дольський.


Ще раз дякую тим, хто терпить мої провокації і, не зважаючи ні на що, все ще спілкується.

З натури

Ось гарна стаття про те, чому так важко малювати з голови. І дійсно, коли перед тобою тільки чистий листок паперу і олівці нічого путнього намалювати не вдається. Але якщо поставити перед собою картинку, її запросто можна намалювати навіть таким недосконалим інструментом як ватні палички і пальчикові фарби. Сьогодні намалювала кенгуру з мультика, у Владика є такий пазл.

Коли подібних більш-менш вдалих малюнків збирається багато, я їх вирізаю і оздоблюю ними ящики для іграшок.