Кризова економіка

А скажу і я, за оце скуповування продуктів і продовольчу паніку. Я дуже схильна до паніки і кіпішую з найменшого приводу. Але зараз, от в цей момент я чомусь пофігістично спокійна. Можливо тому, що я енергетичний вампір і мені добре, коли інші кричать "Калавур!".
Так, нашій економіці настане капут. Долар по 40 - це далеко не межа. Згадаймо: за період з 92-го по 96-й рік долар виріс майже у тисячу разів (від 200 крб. до 180 тисяч).  Цілком можливо, що цього разу буде ще гірше, бо на нашій території війна.  А може й ні, бо перший рік війни не спричинив таких стрімких наслідків, як перший рік після розвалу СРСР. Хоча це з моєї точки зору, скоріше за все люди, які мають валютні борги, бачать це інакше.

Я не бачу для себе сенсу скуповувати крупи. Вони псуються. Та й у випадку знецінення грошей, невиплати зарплат і пенсій (як було у 90-ті) нам загрожує загнутися не від голоду, а скажімо від недоступності медицини. А сіллю зтарилися ще давно. Просто тому, що Артемівськ, де її виготовляють, - прифронтове місто: хто його знає: розбомлять той завод під час чергового "перемир*я" чи ні.

А ще моя мама казала, що якби знала про гіперінфляцію 90-х, то за радянського союзу скуповувала б шкільні зошити. Вони не псуються (хоча займають багато місця). Я не буду цього робити, я їх просто не донесу у великій кількості. Та й взагалі останнім часом я дуже розчарувалася в ідеї збереження заощаджень.

Тут у всій цій катавасієї втішає лише один момент: вона для всіх. А раз так, хтось щось та й придумає. Та й взагалі скопом легше.