(no subject)

А ще завдяки "Vita nostra" звернула увагу на такий ефект: якщо персонаж жорстокий, то найдрібніший добрий вчинок, найменший вияв співчуття чи просто відхід від постійної, неперервної жорстокості сприймається як велика милість. Неясно тільки чому так відбувається. На контрасті? Чи це просто психологічний захсит? Чи що? Чим зумовлена така неадекватність сприйняття?

Напевне саме тому так важко вирватись із токсичник стосунків. Мудаку достатньо хоча б на короткий час перестати бути мудаком, як жертва починає його виправдовувати і відчуває себе винною.

(no subject)

Happy Birthday в манері різних композиторів.