(no subject)

Фраза "треба довіряти дитині/чоловіку/людям/ще комусь" по суті своїй капітально неправильна. Це спроба звалити з хворої голови на здорову. Ні, звичайно певний кредит довіри має бути до всіх. Так, наприклад, коли водій зупинився на переході і пропускає мене, я вірю, що він не маніяк, який зараз газоне, щоб мене вбити. Не те, щоб маньяків не існує, але їх, слава богу, мало, тому підозрювати в кожному водії маньяка дуже неефективно.

Але якщо я мала справу з людиною і вона мене обманювала (або намагалася обманути), довіри до неї більше немає. Ця людина, не залежно від моєїй приязні, повинна буде повертати мою довіру багаторазовими чесними вчинками. Мені (як і іншим людям) не подобається відчувати себе обманутою ідіоткою і це нормально.

Тому оця чеснота про довіру має звучати так: "треба завойовувати і підтримувати довіру в очах значущих для тебе людей". Як там: бережи честь змолоду.

Вищевикладене стосується і релігійної віри. Якщо хтось виступає з промовами типу: "як ви посміли сумніватися в мені, маловіри" - цей хтось явно намагається надурити свою аудиторію.