(no subject)

Щось мені фігово. Я сердита і кричу на рідних. Об'єктивних причин для цього немає. Можливо справа в тому, що випав сніг. Он сьогодні просто не змогла сісти на маршрутку через замет. Але псіхувать я почала і до снігу. Найбільш вірогідно, що справа в тому, що я знову сіла на дієту.

Чого вона так важко переноситься? Що характерно цей раз поки що немає такої прям тяги до солодкого, просто постійна дратівливість. При чому можливо спричинена не стільки важкістю обмежень, скільки відсутністю результату. Десь треба дістати якоїсь психологічної підтримки, не знаю де, кругом одна поради, яких мені точно не треба. Але занадто мізерний привід. Он у людей купа проблем і вони зберігають оптимізм, у мене ж режим "страждати" включається тупо від недостатньої кількості задоволень. Це якось геть недостойно.