(no subject)

Дослухала сьогодні "Про мишей і людей". Ні, ну із самого початку було зрозуміло, що історія про розумово-відсталого робітника нічим хорошим не закінчиться. Але щоб так...

... а от цікаво, чому соціальні драми американських письменників - це завжди драми особистостей і не виглядають як важка доля американського народу... Якось завжди у них є люди, які не оскотинилися, вміють співчувати і поступати по справедливості. Люди мають мрії, мають мету, щось роблять для її досягнення. Життя важке, мета не завжди досяжна, а часом відбувається повна жопа, але герої не виглядають безнадійно-безпомічними жертвами. Чому воно так?

(no subject)

Виявляється, що Чорне море було раніше прісноводним озером. А зараз не глобальне потепління, а початок нового льодовикового періоду.