(no subject)

Психотерапевт про позитивний підхід.

***
Устойчивое выражение «любовь к жизни», с моей точки зрения, звучит очень пафосно и туманно. Любовь к любой жизни?
А если она убогая, бедная событиями, переживаниями и людьми?
Как такую жизнь можно любить? И зачем?
Вопрос из этой же серии – как научиться радоваться каждому дню?
Прямо радоваться? И прямо каждому? А это реально?
Дни бывают разные: тоскливые, суетливые, пустые… Намного реже – наполненные интересными событиями и яркими людьми.
Поэтому и настроение – разное.
Быть всегда в хорошем настроении – это как? Никогда не испытывать страданий? Ни от ошибок, на которых, как известно, учатся? Ни от собственной глупости, трусости или безответственности?
Душевная боль – знак, маяк, ориентир, она сигнализирует – пойми и поумней!
***

(no subject)

Така погода найгірша: мороз після снігу. Там, де не почистили, тепер слизький лід. І ніхто його вже не буде чистити, а розтане він ще нескоро. Я дивлюся на здорових - ви ж ходите по ньому навіть не стишуючи кроку, не помічаючи, що слизько, можна навіть поковзатися - це ж так весело. Ясно, що лід на тротуарах не сприймається як щось страшне: проста сезонна незручність. Відчуваю себе інопланетянкю: що я роблю на цій недружній планеті?

Може купить антифриз і поливать ним лід перед собою? Чи просто горілки? Наскільки це може бути ефективно?

Подивилася вправи на рівновагу: ну його нафіг, я так не зроблю, ще навернуся на рівному місці.

Думала просто відпустку взяти на таку погоду - так кінець року ж, не хочеться втрачати премію.

пс Льодоступи не пропонувать: в них незручно ходить без льоду.