(no subject)

Дивлюся другий сезон "Бродчорча". [вирізано цензурою (а насправді в мене просто замалий запас обсценної лексики щоб адекватно виразити емоції, які він викликає)]

Зате раптово дійшло значення біблейського виразу "не судіть, і не будете засуджені". На перший погляд він звучить як маячня, адже той факт, що я буду всіх прощати, ніяк не гарантує того, що інші люди будуть поблажливо ставитись до мене. А насправді мова іде про те, що коли засуджуєш інших людей, то у випадку власної провини не зможеш пробачити її собі. Власне це сталося ще в останній серії першого сезону, але отримало розвиток у другому.

(no subject)

Додивилася другий сезон Бродчорча. Та ні, панове, я не вірю що в цій історії могла брати участь людина із хворим серцем. Тут поки дивилася у самої кілька разів серце мало не стало.

Ну от що сказати щоб не спойлерити? Що все, зараза, захоплююче і разом з тим достовірно. Що співчуваєш всім героям, всім, чорт забирай, бо не так-то просто зрозуміти, хто протагоніст, а хто антагоніст. Що професія юриста огидна, але разом з тим і прекрасна. Що стосунки між героями надзвичайні. Що жінки, бляха муха, нарешті показані людьми.

Ясно, що рекомендую і дуже вдячна, що мені його порекомендували. Але передивитися таке вдруге в мене не вистачить сил, це занадто.

Блін, а нафіга вони зняли третій сезон? Історія ж закінчилась, що там можна крутити далі?