Позичене життя

[marynochka]

Дочитала сьогодні "Позичене життя" Ремарка. От знаєте є текст про те, як би різні письменники написали "Червону шапочку"? Фрагмент Ремарка там звучить так:
"Иди ко мне, — сказал Волк.
Красная Шапочка налила две рюмки коньяку и села к нему на кровать. Они вдыхали знакомый аромат коньяка. В этом коньяке была тоска и усталость — тоска и усталость гаснущих сумерек. Коньяк был самой жизнью.
— Конечно, — сказала она. — Нам не на что надеяться. У меня нет будущего.
Волк молчал. Он был с ней согласен."

Так оце короткий переказ оцього "Позиченого життя". Сюжет ніякий. Все безбожно затягнуто.

І хто б мені пояснив, чому в літературі і фільмах люди, яким залишилося небагато жити, переважно ідіотнічають? Правда не скрізь. Головна героїня оповідання "Дочка Бухари" (про яке я недавно писала) при всіх його недоліках, таки мала чітку мету, і це робило її коротке життя осмисленим. І ще ось у фільмі "Зайчик" герой намагався залишити після себе щось хороше. Нда... треба буде дослідити цю проблему.

А от героїня "Позиченого життя" не придумала нічого кращого, як бухать і купувати сукні. І це вважається класикою, високою літературою? Може я чогось не розумію?

Comments

[diablas.livejournal.com]

У Ремарка далеко не все годное - некоторые его книги действительно достаточно занудные и ничего особенного. А некоторые - очень и очень цепляют.

Так что такое - не стоит по одной книжке судить о всем творчестве писателя.

[marynochka.livejournal.com]

Та ну. Я вірю, що в нього є цікавіші сюжети. Але якщо він їх описує в такому стилі... А вам що сподобалось?

[diablas.livejournal.com]

"Ночь в Лассабоне" - правда,там разговор в кабаке,но сама история весьма...
"На западном фронте без перемен" (хотя я ее сюжетом часто путаю с "Прощай,оружие" Хэмингуэя)
а больше всего понравилась "Искра жизни"

Это так,навскидку.

[marynochka.livejournal.com]

А воно все таке у нього безнадійно-песимістине? Чиє щось обнадійливе?

[diablas.livejournal.com]

"Искра жизни" вполне обнадеживающая,например. :)

Ну а что ты хочешь от человека,который описывает войну с точки зрения обычного человека? Развесистую клюкву типа "Утомленных солнцем-2"? Тогда не читай Ремарка вообще,а смотри российские фильмы последних годов про войну (кроме "Брестской крепости,конечно - гениальный фильм) и радуйся всеобщему оптимизму.

[marynochka.livejournal.com]

Да нічого я не хочу. Просто в мене вже передоз від інформації про те, як все безнадійно погано.

[17-009.livejournal.com]

* чому в літературі і фільмах люди, яким залишилося небагато жити, переважно ідіотнічають?

Стресс.

[marynochka.livejournal.com]

Внаслідок стресу виділяється адреналін, який штовхає на необдумані вчинки. Але це короткострокова перспектива. А ідіотнічають вони тривалий час.

А в даному творі героїня втекла із санаторію для туберкульозників. Вона там провела кілька років, сто раз можна було придумати, що робити.

[oldbufo-wife.livejournal.com]

тому що це "втраченне покоління", ім нема чого робити в цьому житті, воно нецікаве для них, бо вже отримали свою занадто велику дозу ємоцій у війни. ім нема чого робити в житті, а головне, вони не бачать життя осмисленним, бо бачили багато смертей задля нічого

[diablas.livejournal.com]

Люто,бешено плюсую это мнение.
Хоть Ремарк это достаточно и не очевидно доносит.

[stzozo.livejournal.com]

Напевне, різні люди перед лицем смерті поводяться по-різному.

А "класика" - це все те, що в котрусь минулу епоху подобалося широкому загалу.

[marynochka.livejournal.com]

Тут же треба розуміти, що автори таких художніх творів, як правило, не при смерті. Це просто їхня фантазія на тему: як прожити життя, якщо його залишилося мало. А якщо не можеш придумати чогось путнього, навіщо взагалі братися?

[stzozo.livejournal.com]

А Ви знаєте, як поводяться реальні люди при смерті?
Я не знаю.

[marynochka.livejournal.com]

Ну взагалі-то так, знаю. Тільки книгу про це не напишеш - нецікаво.

А ті, хто береться писати, мають якийсь свій погляд на це. Так чому вони переважно вважають, що треба дуркувати?