marynochka

Була на дні відкритих дверей в школі. З одного боку враження ніби непогане. З іншого боку вони на повну катушку розказують, що в 6 років віддавати дитину в школу не варто, що семирічки справляються краще, що якщо віддати дитину в шість років, у неї буде гірше виходити вчитися і це відіб*є інтерес до навчання.

Але. Цього року вчаться ще 11 років. З наступного можливо 12. Тобто затримавшись на рік ми можемо втратити 2. Я не впевнена чи надовго вистачить нашої працездатності.

В понеділок ідемо на тестування. Ігор здуру записав нас на 14:00 - ні туди, ні сюди, як його відпрошуватись. Ще й доручення дали на цей день.

Ще й шлунок той болить фіг зна чому.
Як вона дістала ця постійна невизначеність. Чому, я на неї так гостро реагую? Чому на кожне "я точно не знаю, що робить", одразу виникає думка "я хочу здохнуть". Це ж неправильно, повинна бути якась інша реакція.