Воно, фільм 2017
Sep. 8th, 2017 09:29 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaСходили таки на «Воно». А знаєте, мені сподобалося. Дуже достойна екранізація, набагато краща за фільм 1990 року (ось тут моя рецензія на нього). І справа далеко не в спецефектах.
В якійсь книжці було написано, що переклад тексту – це не сума перекладів кожного слова тексту. Перекладач повинен розповісти, те, що в оригіналі, але мовою перекладу.
Так трапилося і тут: автори фільму зрозуміли, що дослівно екранізувати цей роман неможливо, тому виразили основну ідею роману засобами кінематографу. Багато чого вирізали, але майже нічого суттєвого не пропало. Деякі речі були переосмислені і стали зрозумілішими для такого не дуже старанного читача як я. Наприклад, перша зустріч із страхами передана значно змістовніше ніж у книзі. Так, з фільму зрозуміло чому Енді (астматик) так боявся прокаженого, через страх інфекції, тоді як по книзі це було не очевидно. Або ось Стен (єврей) боявся не абстрактних хлопчиків-утоплеників, а криво намальованої картини. В книзі говориться, що він не любив, не виносив неправильності в цьому світі і саме оцей його страх було показано.
Ну і воно все от так зроблено. Багато моментів з’являються не там, де в романі, а там, де вони справлять найсильніше враження.
Дуже сподобалась гра акторів. Гарний кастинг, ці діти майже всі такі переконливі (крім негра, на мою думку). А от Пеннівайз, як не дивно, суттєво програє отому старенькому. Справа в тому, що в 1990 році був напряг із спецефектами, і тому на акторові лежала підвищена відповідальність. І він тоді дуже круто справився: в нього там виходило і бути дійсно славним смішним клоуном і страховиськом (у тому самому гримі). В новому ж фільмі цей клоун нестрашним взагалі не був, а його жахливість - це, імхо, заслуга не актора, а гримерів і відповідальних за спецефекти. Але то, невелика біда, я вважаю.
Взагалі суть оцього зла до кінця не розкрита ні в романі, ні у фільмах. Тому і проблематично його правильно зіграти: незрозумілі мотиви злого персонажа. Якщо він тупо хоче живитися, то не потрібно влаштовувати оцей треш із складним і багатоступеневим залякуванням одних і тих самих дітей. Якщо йому потрібно ще щось крім страху і смерті – то треба пояснювать що саме і навіщо. Але, враховуючи те, як автори переосмислили сюжет, я вірю (або, скажімо так, допускаю таку можливість), що в другій частині вони зможуть це пояснити.
Словом, рекомендую. Хороший, живенький такий фільм жахів. Наскільки страшний – сказати не можу. Я не впевнена, що фільми жахів взагалі можуть когось налякати.
В якійсь книжці було написано, що переклад тексту – це не сума перекладів кожного слова тексту. Перекладач повинен розповісти, те, що в оригіналі, але мовою перекладу.
Так трапилося і тут: автори фільму зрозуміли, що дослівно екранізувати цей роман неможливо, тому виразили основну ідею роману засобами кінематографу. Багато чого вирізали, але майже нічого суттєвого не пропало. Деякі речі були переосмислені і стали зрозумілішими для такого не дуже старанного читача як я. Наприклад, перша зустріч із страхами передана значно змістовніше ніж у книзі. Так, з фільму зрозуміло чому Енді (астматик) так боявся прокаженого, через страх інфекції, тоді як по книзі це було не очевидно. Або ось Стен (єврей) боявся не абстрактних хлопчиків-утоплеників, а криво намальованої картини. В книзі говориться, що він не любив, не виносив неправильності в цьому світі і саме оцей його страх було показано.
Ну і воно все от так зроблено. Багато моментів з’являються не там, де в романі, а там, де вони справлять найсильніше враження.
Дуже сподобалась гра акторів. Гарний кастинг, ці діти майже всі такі переконливі (крім негра, на мою думку). А от Пеннівайз, як не дивно, суттєво програє отому старенькому. Справа в тому, що в 1990 році був напряг із спецефектами, і тому на акторові лежала підвищена відповідальність. І він тоді дуже круто справився: в нього там виходило і бути дійсно славним смішним клоуном і страховиськом (у тому самому гримі). В новому ж фільмі цей клоун нестрашним взагалі не був, а його жахливість - це, імхо, заслуга не актора, а гримерів і відповідальних за спецефекти. Але то, невелика біда, я вважаю.
Взагалі суть оцього зла до кінця не розкрита ні в романі, ні у фільмах. Тому і проблематично його правильно зіграти: незрозумілі мотиви злого персонажа. Якщо він тупо хоче живитися, то не потрібно влаштовувати оцей треш із складним і багатоступеневим залякуванням одних і тих самих дітей. Якщо йому потрібно ще щось крім страху і смерті – то треба пояснювать що саме і навіщо. Але, враховуючи те, як автори переосмислили сюжет, я вірю (або, скажімо так, допускаю таку можливість), що в другій частині вони зможуть це пояснити.
Словом, рекомендую. Хороший, живенький такий фільм жахів. Наскільки страшний – сказати не можу. Я не впевнена, що фільми жахів взагалі можуть когось налякати.
