marynochka

Якось мені сказали (не Ігор, звичайно), що я не стільки дружина для свого чоловіка скільки соціальний партнер. Я трохи підвисла і спробувала уточнити, чим же все-таки поняття "соціальний партнер жіночої статі" відрізняється від поняття "дружина", але виразної відповіді я не отримала. Прийшлося шукати самій.

Найяскравіше різницю між цими поняттями видно у фільмі "Суєта суєт". Дружна головного героя якраз і була добросовісним соціальним партнером, яка не філонячи вкладалася у проект "сім'я" і дбала про його учасників, як могла. Що ще треба? А от коханка в силу своєї розумової обмеженості давала цьому чоловіку можливість самоствердитись за свій рахунок.

Коли я давно намагалася з'ясувати, що таке жіночність, мені відповіли, що це можливо безпомічність, мовляв чоловікам подобається турбуватися про безпорадну жінку. Це неправда, звичайно, їм не подобається власне турбуватися. Інакше я була б першою дівкою на селі: турбуйся - не хочу. Чоловікам подобається можливість самостверджуватись, а допомагаючи інваліду не особливо посамостверджуватися.

От і виходить - що жіночність - це риси, які дають можливість самоствердитися. Краса жінки піднімає чоловіка в очах його друзів, матеріальна залежність - у своїх очах і т.д.

Доходить навіть до абсутду. В жартівливому пості про те, чому не варто одружуватись на жінках-фізіотерапевтах, я кості негативних рис вказувалося, що вони фізично сильні і багато заробляють. З яких це пір сила і багатство соціального партнера є негативними рисами? Але занадто багатьом чоловікам потрібне не ефективне партнерство, а можливість когось принизити. Ну а багату і сильну людину фіг принизиш, так.

Звичайно ж справа не у дефектності чоловіків. Самостверджуватися люблять всі люди, не залежно від статі. Просто в суспільстві чомусь панує думка, що жінки повинні апріорі задовольняти цю потребу чоловіків.

Коротше, нафіг оцю вашу жіночність. Я краще залишуся соціальним партнером.