(no subject)
Dec. 13th, 2017 11:13 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaОсього надибала книгу про реабілітацію дітей з ДЦП. Не дивлячись на ресурс, на якому вона розміщена, книга ніби годна. Там навіть пишеться про психологічні проблеми в сім'ї дитини-інваліда. Навіть згадується, що в родини можуть бути й інші завдання, крім реабілатації інваліда, банально треба заробляти гроші і якось жити якимось життям. Це величезний прогрес для літератури такого типу.
Але я не найшла іншої речі (можливо тому, що переглядала бігло, але зміст перечитала кілька разів, не знаю де це може бути). Як інваліду-то прийняти, що ця жопа назавжди? Як жити з тим, що кілька здорових людей ухлопали на тебе своє життя? Причому ухлопали завідомо марно. Як жити, коли твоє життя приносить оточуючим страждання? Не кажучи вже про решту очевидних і не дуже психологічних проблем. А між іншим людська психіка при всій її потужності до такого еволюційно не пристосована із зрозумілих причин.
Ні, я розумію, книжка не про це, просто якось прикро що до пацієнта (хай навіть дитини) ставляться як до об'єкта, чи що...
А про реабілітацію дорослих з ДЦП взагалі нічого не знайдеш. Хоча не виключено, що я погано шукала.
Але я не найшла іншої речі (можливо тому, що переглядала бігло, але зміст перечитала кілька разів, не знаю де це може бути). Як інваліду-то прийняти, що ця жопа назавжди? Як жити з тим, що кілька здорових людей ухлопали на тебе своє життя? Причому ухлопали завідомо марно. Як жити, коли твоє життя приносить оточуючим страждання? Не кажучи вже про решту очевидних і не дуже психологічних проблем. А між іншим людська психіка при всій її потужності до такого еволюційно не пристосована із зрозумілих причин.
Ні, я розумію, книжка не про це, просто якось прикро що до пацієнта (хай навіть дитини) ставляться як до об'єкта, чи що...
А про реабілітацію дорослих з ДЦП взагалі нічого не знайдеш. Хоча не виключено, що я погано шукала.
