(no subject)

[marynochka]

Дослухала "Довгу прогулянку" Стівена Кінга. Як відомо, для того, щоб сюжет твору був цікавий, героя треба поставити в складне (а краще безвихідне) становище. В цьому романі автор як би каже читачам "Панове, ось герої у безвихідному становищі. І абсолютно не важливо, чому вони в нього потрапили, просто насолоджуйтеся їхніми переживаннями." Ну дійсно - це ж абсолютна маячня, ці примітивні гонки на витривалість. Сто учасників просто йдуть, тих, хто уповільнивя більше трьох раз вибвають, ця веселуха триває до тих пір поки не залишиться один. Він і отримує приз - виконання всіх бажань до кінця життя. Ну і хто на таке підпишеться? 99 шансів із ста, що ти помреш, а інакше - збожеволієш.

Але от що дивно: не дивлячись на такий неправдоподібний антураж, героям віриш і співчуваєш. І сюжет виглядає чомусь не нудно, хоча там по суті відбувається одне і теж: герої ідуть, отримують попередження, а потім пропуск (кулю в лоб). І як тому Кінгу це вдається - не знаю.