(no subject)

[marynochka]

Прочитала я тут "П'ять мов любові" Гері Чемпмена. Я така відкрила її, господи, що можна очікувати від книги з такою назвою. Це ж стопудово якісь соплі з цукром. Це ще добре, що я не помітила фразу "християнська література".

А виявилося, що це неочікувано годна книжка. Написана в стилі Карнегі: тези автора в стилі Капітана очевидька, проілюсровані позитивними історіями із життя. Ну да, мені не подобається, коли пишуть, що любов - це добровільний свідомий вибір і т.д. Стріляйте мене, але я переконана, що людина не може примусити себе когось полюбить. Але я собі вирішила, що це просто термінологічна неточність, і якщо замінити термін "любов" на "позитивне, добросовісне ставлення" - все більш менш стає на свої місця. Ми не можемо силою волі викликати "метеликів у животі", але ми можемо поводити себе добросовісно, в інтересах партнера. Автор називає це любов'ю - хай буде так.

А книга власне про те, як йому, цьому партнеру це продемонструвати, щоб до нього дійшло. Бо, мовляв, різним людям потрібні різні вияви любові. Біс його знає, це може і спрацювати.

На жаль, мені вже не 14, щоб сприймати такі книги як одкровення, але якесь раціональне зерно в ній явно є.