Чому об'єктивне право таки об'єктивне

[marynochka]

Осього тільки що дійшло, чому позитивне право (тобто сукупність правил поведінки забезпечених державним примусом), називають об’єктивним. Яке ж воно в біса об’єктивне, якщо це просто воля законодавця, а не наслідок розвитку суспільства? Та ще й звучить так, ніби воно антонім суб’єктивному праву, хоча ці поняття просто омоніми. (Позитивне право теж погано звучить). Але в мене з’явилася версія (крім того що всі юристи теоретики - халеги).

В процесі міркування над іншою проблемою, щоб проілюструвати відмінність між правом (в позитивістському значенні) і мораллю я взяла вбивство.

1. Чоловік застрелив жінку за подружню зраду: це вбивство і незаконне, і аморальне.
2. Охоронець тюрми застрелив маніяка, який намагався втекти з тюрми. Це вбивство законне і моральне.
3. Лікар ввів смертельну дозу морфію за згодою помираючого від раку (евтаназія). Незаконно, але морально.
4. Член загороджувального загону розстріляв дезертирів, які відмовлялися іти у наступ. Законно, але аморально.

Але за яким критерієм я визначила, що морально, а що ні? Виключно на підставі власного уявлення про хороше і погане. Так, воно склалося під впливом певних обставин, але в інших людей може бути протилежна точка зору. Так, прихильник закону шаріату вважатиме вбивство за зраду моральним, мати або ждуля маніяка його вбивство аморальним, пролайфери (чи хто там) евтаназію аморальною, а сам член загороджувального загону свою «роботу» цілком моральною.

Тоді як із законністю набагато простіше: діяння карається кримінальним кодексом – значить діяння незаконне.
От і виходить, що державне забезпечення робить правило поведінки більш визначеним, існуючим об’єктивно, а не на думку когось там.

І нехай до справжньої об’єктивності, до реальних закономірностей розвитку суспільства йому як до неба рачки (насправді ближче, але це інша історія), все ж забезпечені державою норми, імхо, можна називати «об’єктивним правом» з чистою совістю.

упд: обговорення на фейсбуку