(no subject)

[marynochka]

Слухаю "Шагреневу шкіру" Бальзака. Якось вона пройшла повз мене. Господи, ну чому він так усе детально описує? Пам'ятаєте Червону шапочку у виконанні різних авторів? Фрагмент Бальзака виглядає так:

"Волк достиг домика бабушки и постучал в дверь. Эта дверь была сделана в середине 17 века неизвестным мастером. Он вырезал ее из модного в то время канадского дуба, придал ей классическую форму и повесил ее на железные петли, которые в свое время, может быть, и были хороши, но ужасно сейчас скрипели. На двери не было никаких орнаментов и узоров, только в правом нижнем углу виднелась одна царапина, о которой говорили, что ее сделал собственной шпорой Селестен де Шавард - фаворит Марии Антуанетты и двоюродный брат по материнской линии бабушкиного дедушки Красной Шапочки. В остальном же дверь была обыкновенной, и поэтому не следует останавливаться на ней более подробно. "

Навіщо, питається в задачі, Бальзак так перевантажує текст деталями? Що з цього приводу пишуть літературознавці?

Comments

[sposterig]

Вони пишуть, що він здійснив революцію в літературі на сто років вперед :). І що Толстой був лише його епігоном.
Мені здається, цв детальні описи мали психофізіологічну мету: занурити читача у описувану ситуацію, щоб він загіпнотизувався і буквально побачив все це, відчув себе серед цих обставин. І значною мірою Бальзак цього досягав (а Толстой за ним). В умовах майже повної відсутності візуальних медіа такі тексти замінювали собою фото і кіно і справляли, мабуть, потужне враження.