Хто винен і що робити?
May. 27th, 2011 01:58 pmВсе ніяк не можу відійти від цієї історії, коли маленька дитинка померла від запалення легенів, бо батьки не звернулись за медичною допомогою. Це жахливо просто. Співтовариство гуде, вимагаючи суду і страшних кар. Ніби батьки надають медичну допомогу дитині лише під страхом кримінальної відповідальності.
Але звідки ростуть ноги в такої поведінки? Чому мати замість того, щоб викликати лікаря лізе в інтернет? Звідки взагалі ми отримуємо правильну інформацію про медичну допомогу?
В школі нас примушували зубрити теореми й історичні дати. Біологія вважалася так, ледь не факультативом. Під час вагітності (і після народження дитини) я прочитала масу нового про медичну допомогу , про що навіть і не здогадувалася. І це при тому, що біологією я дуже цікавилася в школі.Що вже казати про тих, хто не цікавився. Іноді їх неможливо переконати, що дитині не можна заклеювати рот скотчем. До речі хоч таку фігню вчинив батько, в цьому все-одно звинувачують матір.
Допустимо свідома майбутня мама буде ходить у школу відповідального батьківства. Нагадую, що мені там сказали - щось неясно читайте в інтернеті.
І от ця мама читає. І телевізор дивиться. А там поряд з Комаровським - Малахов й іже з ним. І в половині джерел рекомендують одне, а в половині протилежне.
І лікарка говорила, що при поносі треба терміново дзвонить в невідкладну допомогу, а медсестра, що треба боротися з обезвожуванням. Із глибин пам*яті спливає історія яку мама розказувала (не мені, я очевидно підслухала), коли Антон чимось травонувся, мало не помер від обезводнення, вона покликала лікаря. Там йому якось допомогли, але я точно пам*ятаю, що лікар рекомендував все-таки не викликати швидку, бо з такими симптомами загребуть в інфекційку, і там можна заразитися вже чимось серйозним. Немає вже мами, немає кому розказати, як же воно було...
Зате бабуся сьогодні подзвонила. Їй якась врачиха сказала, що не треба робити щеплення, вона своїм дітям і внукам не робила, і якась дитина там вмерла від щеплень. І от мене вже тіпає.
З одного боку я за щеплення. Тим більше на фоні антищепленневої компанії. І тим більше, що в Києві коклюш. І вакцин немає.
А з іншого невідомо які вони закуплять ті вакцини, як транспортуватимуть. І головне, можлива ж і така ситуація: віддала здорову дитину на щеплення, а внаслідок цього станеться ускладенення (не дай бог). Як тоді жити з цим? А з іншого боку, що робити, якщо він захворіє якоюсь гидотою, від якої можна була зробити щеплення (воно взагалі-то смертельно небезпечне, це ж не просто так роблять ті щеплання).
В будь-якому випадку відповідати за все це мені. І розгрібати доведеться мені. От тільки я не збираюсь відчувати себе винною.
Питання "хто винен?" насправді не має жодного сенсу, бо ніяк не пов*язано із відповіддю на питання "що робити?"
Але звідки ростуть ноги в такої поведінки? Чому мати замість того, щоб викликати лікаря лізе в інтернет? Звідки взагалі ми отримуємо правильну інформацію про медичну допомогу?
В школі нас примушували зубрити теореми й історичні дати. Біологія вважалася так, ледь не факультативом. Під час вагітності (і після народження дитини) я прочитала масу нового про медичну допомогу , про що навіть і не здогадувалася. І це при тому, що біологією я дуже цікавилася в школі.Що вже казати про тих, хто не цікавився. Іноді їх неможливо переконати, що дитині не можна заклеювати рот скотчем. До речі хоч таку фігню вчинив батько, в цьому все-одно звинувачують матір.
Допустимо свідома майбутня мама буде ходить у школу відповідального батьківства. Нагадую, що мені там сказали - щось неясно читайте в інтернеті.
І от ця мама читає. І телевізор дивиться. А там поряд з Комаровським - Малахов й іже з ним. І в половині джерел рекомендують одне, а в половині протилежне.
І лікарка говорила, що при поносі треба терміново дзвонить в невідкладну допомогу, а медсестра, що треба боротися з обезвожуванням. Із глибин пам*яті спливає історія яку мама розказувала (не мені, я очевидно підслухала), коли Антон чимось травонувся, мало не помер від обезводнення, вона покликала лікаря. Там йому якось допомогли, але я точно пам*ятаю, що лікар рекомендував все-таки не викликати швидку, бо з такими симптомами загребуть в інфекційку, і там можна заразитися вже чимось серйозним. Немає вже мами, немає кому розказати, як же воно було...
Зате бабуся сьогодні подзвонила. Їй якась врачиха сказала, що не треба робити щеплення, вона своїм дітям і внукам не робила, і якась дитина там вмерла від щеплень. І от мене вже тіпає.
З одного боку я за щеплення. Тим більше на фоні антищепленневої компанії. І тим більше, що в Києві коклюш. І вакцин немає.
А з іншого невідомо які вони закуплять ті вакцини, як транспортуватимуть. І головне, можлива ж і така ситуація: віддала здорову дитину на щеплення, а внаслідок цього станеться ускладенення (не дай бог). Як тоді жити з цим? А з іншого боку, що робити, якщо він захворіє якоюсь гидотою, від якої можна була зробити щеплення (воно взагалі-то смертельно небезпечне, це ж не просто так роблять ті щеплання).
В будь-якому випадку відповідати за все це мені. І розгрібати доведеться мені. От тільки я не збираюсь відчувати себе винною.
Питання "хто винен?" насправді не має жодного сенсу, бо ніяк не пов*язано із відповіддю на питання "що робити?"
no subject
Date: 2011-05-27 11:54 am (UTC)У Антона в первый раз был тот же прикол, как только начались осложнения, акушерка в кусты. Он сам чудом откачал малую.
Помнишь, говорила тебе, что страшно принимать решение за кого-то? За малыша, который не может за себя постоять. И отвечать за принятое решение только тебе, матери. Поэтому думающая мама будет думать, анализировать и делать. И я тоже не слишком люблю врачей, и понимаю, что среди них немало тупых и безграмотных, но это не стало поводом рожать дома, а тем более в тазовом предлежании или плод в 5300.
И я тоже не рвусь по каждому поводу в поликлинику (там можно заразиться, даже будучи здоровым), но если ребенок синеет, хрипит и т. п., то никакой малахов не вышибит из матери желание потащить его в больницу рысью. А вот если мозгов нет... Читала, что одна беременная на 9-м месяце три дня сидела дома с кровотечением, советовалась в инете, что ей делать. Ей хором твердили, что "сиди, не иди к врачам, само пройдет". Там вроде муж насильно вызвал скорую, даже ребенка вроде спасли. Но это же клиника, как по мне.
Прививки - тоже долго думала, сомневалась, по тем же причинам. И страх остался. НО все эти страшилки про заболевших после прививки, как правило, высосаны из пальца. Одна знакомая винит прививку в том, что малой заболел ОРВИ через месяц после прививки. Так что можно в каждом чихе винить прививку. Побочки - бывают, да. И тут только тебе решать, быть или не быть. И ничего не попишешь.
no subject
Date: 2011-05-27 03:20 pm (UTC)Що вже говорити про людей із значно нижчим інтелектуальним рівнем.
Да-да писала. Страшно. А тут ще й мізки компостують.
no subject
Date: 2011-05-27 07:32 pm (UTC)no subject
Date: 2011-05-27 07:55 pm (UTC)no subject
Date: 2011-05-27 08:04 pm (UTC)no subject
Date: 2011-05-27 12:03 pm (UTC)А так-то жить вообще вредно.
no subject
Date: 2011-05-27 12:30 pm (UTC)no subject
Date: 2011-05-27 12:50 pm (UTC)no subject
Date: 2011-05-27 03:12 pm (UTC)Правда мабуть ця проблема якось вирішується.
no subject
Date: 2011-05-27 01:49 pm (UTC)no subject
Date: 2011-05-27 03:48 pm (UTC)А желательно тогда еще и знать, где и КАК ее хранили ДО аптеки. От производителя до непосредственно покупателя. Как по мне, проконтролировать это - утопия.
И если десяткам тысяч детей делают прививки, а побочек - единицы, то, имхо, не только и не столько в качестве вакцины дело. Скорее всего, в состоянинии здоровья ребенка в том числе.
Укол ставят. Хоть в подворотне или аптеке. Только нужно, чтобы ближайший час после рядом были квалифицированные врачи. Анафилактический шок и прочие прелести. Именно поэтому их не делают на дому.
no subject
Date: 2011-05-27 04:04 pm (UTC)От як його жить на світі, кому вірить.
no subject
Date: 2011-05-27 07:31 pm (UTC)