marynochka

При всій моїй любові до негативного підходу, треба визнати, що позитивний і негативний підхід - це просто дві різних стратегії практичної взаємодії із світом. І вони обидва мають сильні і слабкі сторони.

Отож негативний підхід допомагає краще передбачити можливі труднощі і реально та психологічно підготуватися до них. Крім того, у пошуках істини (ну тобто робочих пізнавальних моделей) він незамінний, оскільки примушує пам'ятати людину про недосконалість методів досліджень, примушує сумніватися в надійності своїх знань, не дає зупинити пошук.

Проте в позитивному підході теж є свої справжні сильні сторони. Ні, позитивні думки не матеріалізуються, справжня сила оптимізму не в цьому, не треба вводити людей в оману.

Прикол оптимізму в тому, що людина, вирішивши розраховувати на краще, отримує більше задоволення від життя. Так у випадку із цими бідолахами-велосипедистами слід визнати, що протягом подорожі вони таки були щасливими, а це теж немало.

Це раз. А по-друге, і це набагато важливіше, оптимістичний погляд на життя дуже подобається іншим людям, сприяє налагодженню кращих стосунків з ними. А ми пам'ятаємо, будь-яка людина реалізується тільки через взаємодію з іншими людьми. Найкращою ілюстрацією цієї думки, імхо, є Стівен Гокінг. Кажуть, він був великим оптимістом, і, я думаю, саме завдяки цьому йому вдавалося знаходити людей, які самовіддано йому допомагали.