(no subject)

[marynochka]

Читаю таку книжку "Психотерапия: учебник для медицинских вузов" Карвасарский Б. Д. Просто тому, що саме цю книгу видало першою при спробі знайти власне підручник, за яким вчаться психотерапевти-медики.

Сьогодні в главі про медичну етику натикнулася на таку фразу: "Не отрицая роли объективных клинических проявлений, позволяющих дифференцировать, например, группу пограничных состояний, нужно подчеркнуть влияние на диагностику отношения врача к больному. Отрицательное отношение (спонтанное или под влиянием родственников) может "обеспечить" диагноз психопатии, а сочувствие больному, эмоциональное принятие его ведет к постановке диагноза невроза". (До речі об'єктивних ознак, які відрізняють ці два стани, я поки що не знайшла, але можливо не дочитала.)

Нормально взагалі? Це якби терапевт ставив гастрит, якщо пацієнт йому подобається, і язву, якщо ні.

Нагадую: мова йде про підручник для медвузів, а не блог якогось фріка типа мене, який не довіряє психотерапевтам.

Як взагалі може існувати галузь медицини, де діагноз має емоційне забарвлення і залежить від того виправдовує лікар пацієнта чи звинувачує?