(no subject)

[marynochka]

А ні, слава богу, самого того дурнуватого роману в "Мізері" небагато. Потім іде звичний треш, читаю далі.

От цікаво, чому у Кінга антагоністи такі плоскі? Чому вони всі чисті втілення зла? Чому в його творах завжди кромсають дітей? А головне, як при цьому всьому його творам вдається бути цікавими?

...блін, щось він поставив того героя в таке фігове становище, що якось подоба хеппі-енду (хай навіть кінговського хеппі-енду, якщо при розумієте, про що я) стала геть малоймовірною. Хіба що якийсь бог із машини, але тут він буде зовсім недоречний.

Comments

[robofob]

А ще є "Безсоння". Після нього можна взагалі Кінґа більше не читати, бо там концентрат усіх тем і сюжетів. Звучить безрадісно, але мені сподобалося. Хоча сам автор його не дуже любить. Каже, грошей треба було. Ну, ми ж знаємо, що найкращі речі з'являються саме з цієї причини :)