(no subject)
Feb. 22nd, 2019 04:47 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaА все-таки навіть самій цікаво, чому я так не люблю тих психологів (психотерапевтів і тому подібних мозгоправів)? Ну здавалося б: не хочеш ти до них іти, ну то і не йди, тим більше ніби і потреба відпала. Але ж ні: продовжую читати їхні статті і відвішувати їдкі коментарі. Чому, питається в задачі? Я не можу точно і чесно (хоча б собі) відповісти на це питання.
Може все це тому, що мені зустрічалися погані психологи? Ну так я мала справу також і з поганими представниками інших професій. Продавці одягу, таксисти, чиновники і т. д. бувають поганими, але ж на них я не плююся, не пишу регулярні обурливі пости про їхню роботу. Правда вони бувають і нормальними. Ну так і психологи часто пишуть толкові речі. І купа людей пише, що їм допомогло. Навіть якщо їм усім лише здається, що допомогло – у психології це одне й теж саме.
Може справа в оцій їхній звичці вигулювати білі пальта і давати правильні поради, які неможливо виконати? Ну так цим же не тільки психологи страждають. На усяких ресурсах, присвячених батьківству, все це цвіте буйним цвітом. Ну так я просто не ходжу туди.
Може це роздратування від того, що мене дико цікавить тема поведінки людини, а тому я не можу ігнорувати спеціалістів у галузі психології. І серед різноманітних матеріалів на цю тему регулярно натикаюся на оце їхнє: «треба взяти відповідальність за своє життя», «ми самі вибираєм…», «психотерапія потрібна всім», «успіх психотерапії залежить від пацієнта». І чомусь звучить воно для мене, як колись (коли я була віруючою) звучали фрази: «треба прийняти Ісуса в своє серце», «ти грішник і спастися можна лише через Ісуса» і т.д. Теж ніфіга не ясно, що саме треба робити, але ти все одно сама у всьому винна. А я ж то тепер знаю, що ці проповідники брехали (хоча деякі з них, можливо, і самі щиро вірили у цю маячню).
Хоча я прекрасно розумію, чому психологи так говорять. От приходить до них людина з проблемою, а проблема її викликана недобросовісним оточенням. І що тут може зробити психолог? Він же не має впливу на оточення, він не може усунути об’єктивні труднощі. Тому і працює з чим може: із самим пацієнтом. А для цього треба виходити з того, що людина таки керує своїм життям. Бо з протилежним припущенням (навіть якщо воно і буде правильним) психолог працювати не може.
Словом, так, я упереджена. І поки що не знаю точно чому.
Може все це тому, що мені зустрічалися погані психологи? Ну так я мала справу також і з поганими представниками інших професій. Продавці одягу, таксисти, чиновники і т. д. бувають поганими, але ж на них я не плююся, не пишу регулярні обурливі пости про їхню роботу. Правда вони бувають і нормальними. Ну так і психологи часто пишуть толкові речі. І купа людей пише, що їм допомогло. Навіть якщо їм усім лише здається, що допомогло – у психології це одне й теж саме.
Може справа в оцій їхній звичці вигулювати білі пальта і давати правильні поради, які неможливо виконати? Ну так цим же не тільки психологи страждають. На усяких ресурсах, присвячених батьківству, все це цвіте буйним цвітом. Ну так я просто не ходжу туди.
Може це роздратування від того, що мене дико цікавить тема поведінки людини, а тому я не можу ігнорувати спеціалістів у галузі психології. І серед різноманітних матеріалів на цю тему регулярно натикаюся на оце їхнє: «треба взяти відповідальність за своє життя», «ми самі вибираєм…», «психотерапія потрібна всім», «успіх психотерапії залежить від пацієнта». І чомусь звучить воно для мене, як колись (коли я була віруючою) звучали фрази: «треба прийняти Ісуса в своє серце», «ти грішник і спастися можна лише через Ісуса» і т.д. Теж ніфіга не ясно, що саме треба робити, але ти все одно сама у всьому винна. А я ж то тепер знаю, що ці проповідники брехали (хоча деякі з них, можливо, і самі щиро вірили у цю маячню).
Хоча я прекрасно розумію, чому психологи так говорять. От приходить до них людина з проблемою, а проблема її викликана недобросовісним оточенням. І що тут може зробити психолог? Він же не має впливу на оточення, він не може усунути об’єктивні труднощі. Тому і працює з чим може: із самим пацієнтом. А для цього треба виходити з того, що людина таки керує своїм життям. Бо з протилежним припущенням (навіть якщо воно і буде правильним) психолог працювати не може.
Словом, так, я упереджена. І поки що не знаю точно чому.
no subject
Date: 2019-03-02 10:37 pm (UTC)В інституті у нас вели психологію дві викладачки. Одну з них не переварювали взагалі всі студенти (і було за що), другу не переварювали всі, крім мене. За що її не любили - це для мене до сих пір загадка. Мені вона подобалася суто суб'єктивно, це я визнаю, але й об'єктивно вона заслуговувала симпатій. Зокрема, коли її призначили керівником педпрактики в моїй групі, то всі одногрупники схопилися за голови, а я одразу сказав, що можна бути спокійними - залік отримаємо без проблем. І звісно ж я виявився правим, але на ставлення студентів до викладачки це не вплинуло. Такий от дивний феномен психологів.
no subject
Date: 2019-03-03 07:41 am (UTC)no subject
Date: 2019-03-03 11:51 am (UTC)