(no subject)
Apr. 8th, 2019 09:31 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaЗгадала, що не написала я відгук про одну хорошу книгу: збірку оповідань Андрія Любки "Кімната для печалі". Не написала, бо я її не дочитала до кінця - віддала подрузі.
Збірка дуже гарна без усіляких поблажок, які я роблю українським авторам. Не дивлячись на назву, там немає важкої долі українського народу і решти чого я не люблю. Це просто оповідання в такому стилі... Ну от як оповідання Євгена Гуцала, колись я його збірку "Полювання з гончим псом" зачитувала до дірок. Або як новели Василя Симоненка, кілька з них я зустрічала у збірнику "Берег чекань". В них є сюжет, але не такий карколомний як у оповіданнях О'Генрі чи Джека Лондона. В них про людські емоції і людські вчинки прості і зрозумілі, а тому дуже близькі. І печаль там така життєва, хоч іноді і безнадійна.
Словом, якщо любите оповідання, дуже рекомендую.
Збірка дуже гарна без усіляких поблажок, які я роблю українським авторам. Не дивлячись на назву, там немає важкої долі українського народу і решти чого я не люблю. Це просто оповідання в такому стилі... Ну от як оповідання Євгена Гуцала, колись я його збірку "Полювання з гончим псом" зачитувала до дірок. Або як новели Василя Симоненка, кілька з них я зустрічала у збірнику "Берег чекань". В них є сюжет, але не такий карколомний як у оповіданнях О'Генрі чи Джека Лондона. В них про людські емоції і людські вчинки прості і зрозумілі, а тому дуже близькі. І печаль там така життєва, хоч іноді і безнадійна.
Словом, якщо любите оповідання, дуже рекомендую.
