(no subject)
Apr. 17th, 2019 06:52 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaОсь тут виникла дуже цікава дискусія з приводу уявного експерименту:
К вам является Сатана и предлагает вам долгую, счастливую жизнь без страданий. У вас будет всё что вы пожелаете (в разумных пределах), вы не будете болеть, вы будете жить пока не устанете, вы сможете реализовать любые свои желания. Он не просит взамен вашу душу, есть лишь одно условие сделки: вам ничего нельзя будет создавать.
От вас не останется ничего: ни физических объектов, ни книг и статей, ни картин, ни строчки кода, даже постов в соцсетях не останется. Вы сможете сколько угодно потреблять, но не сможете ничего после себя оставить. Завести детей и оставить им наследство разрешается, но реализовывать свои творческие амбиции через них - нет, ваши дети будут так же счастливы и так же творчески бесплодны как вы.
Вы согласитесь на такую сделку?
Ну или обратная сделка: вы создадите всё то, о чем мечтаете, завершите свой Opus Magnum, но жить будете хреново и умрете через пару лет после завершения.
Что кажется более привлекательным?
-------
Мені дорікнули, що я занадто широко розумію творчі здібності і поширюю її майже на всю розумову діяльність людини. Так це не тільки я даю творчості таке визначення. Ось у книзі Нікітіна Б.П. "Розвиваючі ігри" пишеться:
Люди совершают каждый день массу всяких дел, маленьких и больших, простых и сложных. Каждое дело -- задача, более или менее трудная. Но при всем их внешнем разнообразии, а иногда и несравнимости, все дела можно разделить на две группы, если подойти к ним с одной меркой -- известная, старая эта задача или неизвестная, новая?
Вот машинистка печатает на машинке. Шофер ведет автобус по улице. При этом они решают свои профессиональные задачи. Как их решать, каждый из них хорошо знает. Сначала их обучали этому, а потом они напрактиковались за годы работы. Профессиональные задачи являются для них старыми, известными. И привычная работа называется исполнительской деятельностью. Обучаясь профессии, человек развивает свои способности к этой деятельности: внимание, память, умение копировать действия других, повторять увиденное или услышанное, умение довести профессиональный навык до автоматизма (машинопись, стенография, телеграфирование и т. п.). Эти способности позволяют человеку поступать в какой-либо привычной деятельности по установленным правилам подчас даже машинально. Недаром машинистки, печатая и даже не сбавляя при этом темпа работы, могут переговариваться между собой, шофер, продолжая вести машину, объявляет остановки, делает по микрофону замечания пассажирам и даже может пошутить.
Но вот перед машинисткой длинный текст, который надо расположить на одном листе наиболее экономно или каким-то необычным способом. Это непривычно -- раньше ей не приходилось с этим сталкиваться, это новая для нее задача. Или шоферу, пришедшему утром в гараж, не удается запустить мотор. Неисправность может быть в системе и питания, и зажигания, и электропроводки. Ни один учебник и инструктор не может предусмотреть все возможные поломки и неисправности и научить этому шофера, как это делается при обучении вождению машины. Значит, это тоже новая задача. Надо самому поразмыслить, найти решение этой задачи. И хотя она не очень сложна, ее можно уже отнести к творческим задачам.
Диапазон творческих задач необычайно широк по сложности -- от нахождения неисправности в моторе, решения головоломки до изобретения новой машины или научного открытия, -- но суть их одна: при их решении происходит акт творчества, находится новый путь или создается нечто новое. Вот здесь-то и требуются особые качества ума, такие, как умение сопоставлять и анализировать, умение комбинировать, находить связи и зависимости, закономерности и т. д., -- все то, что в совокупности и составляет творческие способности.
Все виды человеческой деятельности включают в себя и исполнительский, и творческий компонент, но в разных пропорциях. Рабочий у конвейера на производстве почти лишен творческой деятельности, а авиаконструктор или изобретатель в основном только ею и занимается.
--------
В цій дискусії я взяла на себе роль наглядача по виконанню договорів із сатаною. Отож мені треба максимально виключити реалізацію творчого начала у підписанта договору. При чому не саму здатність творити, а щоб результати його творчості не передавалися в майбутнє, не залишились після його смерті. Проблема в тому, що люди залишають результати своєї творчості не тільки на матеріальних носіях. Он Сократ не написав ні слова, а зумів передати свої ідеї за допомогою учнів. А скільки гуляє народних пісень, казок, анекдотів і т.п. Їх автори невідомі, але результати їх розумової діяльності живуть до цих пір. Моє завдання, як добросовісного виконавця, перекрити цей канал передачі.
Отож: дітей одразу на виховання нянькам, гувернерам, в приватний пансіонат. Діти занадто добре пам*ятають способи виховання їх батьками.
Робота. Або на конвеєрі, або мій підопічний житиме за рахунок раптово отриманого багатства. І взагалі йому має дуже щастити, бо як тільки з людиною трапляється якась біда, в неї дуже активізуються творчі здібності. Ану як хтось підгледить, як він вибирається із жопи? Саме через це всі подорожі, за допомогою яких дехто намагається урізноманітнити своє життя, будуть нецікаві: в них не буде труднощів, а значить і пригод.
Спілкування. Тут мої опоненти, ще не підписавши договір, намагаються читерить: я не можу написать пост, то попрошу когось іншого. Ніфіга! Спілкування зведеться до обміну банальними шаблонними фразами. Жодна оригінальна думка мого підопічного не буде сприйнята його співрозмовником. Жоден жарт чи просто дотеп. Я спочатку думала просто стирать пам’ять, але потім вирішила, що це не надійно: ану як почуте запустить в голові співрозмовника якийсь потужний процес. Наслухається співрозмовник гарних вражень про країну, де побував мій підопічний, захоче й сам туди поїхати. Спогади про враження я ще зітру, а бажання і думки цієї нової людини – це вже поза рамками договору. Тому ні, ніхто ніякі нові враження мого «клієнта» слухать не буде від гріха подалі. Тільки банальні, загальновідомі фрази. Ну або фрази і без того відомі співрозмовнику. І вдягатиметься мій «клієнт» максимально невиразно. Ще не вистачало, щоб хтось запам’ятав його оригінальний стиль (а то, не дай бог, створив на його основі щось цікаве).
Що там ще? Ах да, по договору життя має бути щасливим. Тут я бачу тільки один вихід: прикрутить цьому бідоласі інтелект до мінімуму. Немає розумних думок – немає страждань, що їх ніхто не сприймає. Насолоджуйся багатством і статусом, яке воно тобі дає, стосунками з лицемірними людьми, які не бачать в тобі особистість (але ти цього не розумієш), ніяких бід і ніяких страждань.
Словом, Welcome to Hell.
К вам является Сатана и предлагает вам долгую, счастливую жизнь без страданий. У вас будет всё что вы пожелаете (в разумных пределах), вы не будете болеть, вы будете жить пока не устанете, вы сможете реализовать любые свои желания. Он не просит взамен вашу душу, есть лишь одно условие сделки: вам ничего нельзя будет создавать.
От вас не останется ничего: ни физических объектов, ни книг и статей, ни картин, ни строчки кода, даже постов в соцсетях не останется. Вы сможете сколько угодно потреблять, но не сможете ничего после себя оставить. Завести детей и оставить им наследство разрешается, но реализовывать свои творческие амбиции через них - нет, ваши дети будут так же счастливы и так же творчески бесплодны как вы.
Вы согласитесь на такую сделку?
Ну или обратная сделка: вы создадите всё то, о чем мечтаете, завершите свой Opus Magnum, но жить будете хреново и умрете через пару лет после завершения.
Что кажется более привлекательным?
-------
Мені дорікнули, що я занадто широко розумію творчі здібності і поширюю її майже на всю розумову діяльність людини. Так це не тільки я даю творчості таке визначення. Ось у книзі Нікітіна Б.П. "Розвиваючі ігри" пишеться:
Люди совершают каждый день массу всяких дел, маленьких и больших, простых и сложных. Каждое дело -- задача, более или менее трудная. Но при всем их внешнем разнообразии, а иногда и несравнимости, все дела можно разделить на две группы, если подойти к ним с одной меркой -- известная, старая эта задача или неизвестная, новая?
Вот машинистка печатает на машинке. Шофер ведет автобус по улице. При этом они решают свои профессиональные задачи. Как их решать, каждый из них хорошо знает. Сначала их обучали этому, а потом они напрактиковались за годы работы. Профессиональные задачи являются для них старыми, известными. И привычная работа называется исполнительской деятельностью. Обучаясь профессии, человек развивает свои способности к этой деятельности: внимание, память, умение копировать действия других, повторять увиденное или услышанное, умение довести профессиональный навык до автоматизма (машинопись, стенография, телеграфирование и т. п.). Эти способности позволяют человеку поступать в какой-либо привычной деятельности по установленным правилам подчас даже машинально. Недаром машинистки, печатая и даже не сбавляя при этом темпа работы, могут переговариваться между собой, шофер, продолжая вести машину, объявляет остановки, делает по микрофону замечания пассажирам и даже может пошутить.
Но вот перед машинисткой длинный текст, который надо расположить на одном листе наиболее экономно или каким-то необычным способом. Это непривычно -- раньше ей не приходилось с этим сталкиваться, это новая для нее задача. Или шоферу, пришедшему утром в гараж, не удается запустить мотор. Неисправность может быть в системе и питания, и зажигания, и электропроводки. Ни один учебник и инструктор не может предусмотреть все возможные поломки и неисправности и научить этому шофера, как это делается при обучении вождению машины. Значит, это тоже новая задача. Надо самому поразмыслить, найти решение этой задачи. И хотя она не очень сложна, ее можно уже отнести к творческим задачам.
Диапазон творческих задач необычайно широк по сложности -- от нахождения неисправности в моторе, решения головоломки до изобретения новой машины или научного открытия, -- но суть их одна: при их решении происходит акт творчества, находится новый путь или создается нечто новое. Вот здесь-то и требуются особые качества ума, такие, как умение сопоставлять и анализировать, умение комбинировать, находить связи и зависимости, закономерности и т. д., -- все то, что в совокупности и составляет творческие способности.
Все виды человеческой деятельности включают в себя и исполнительский, и творческий компонент, но в разных пропорциях. Рабочий у конвейера на производстве почти лишен творческой деятельности, а авиаконструктор или изобретатель в основном только ею и занимается.
--------
В цій дискусії я взяла на себе роль наглядача по виконанню договорів із сатаною. Отож мені треба максимально виключити реалізацію творчого начала у підписанта договору. При чому не саму здатність творити, а щоб результати його творчості не передавалися в майбутнє, не залишились після його смерті. Проблема в тому, що люди залишають результати своєї творчості не тільки на матеріальних носіях. Он Сократ не написав ні слова, а зумів передати свої ідеї за допомогою учнів. А скільки гуляє народних пісень, казок, анекдотів і т.п. Їх автори невідомі, але результати їх розумової діяльності живуть до цих пір. Моє завдання, як добросовісного виконавця, перекрити цей канал передачі.
Отож: дітей одразу на виховання нянькам, гувернерам, в приватний пансіонат. Діти занадто добре пам*ятають способи виховання їх батьками.
Робота. Або на конвеєрі, або мій підопічний житиме за рахунок раптово отриманого багатства. І взагалі йому має дуже щастити, бо як тільки з людиною трапляється якась біда, в неї дуже активізуються творчі здібності. Ану як хтось підгледить, як він вибирається із жопи? Саме через це всі подорожі, за допомогою яких дехто намагається урізноманітнити своє життя, будуть нецікаві: в них не буде труднощів, а значить і пригод.
Спілкування. Тут мої опоненти, ще не підписавши договір, намагаються читерить: я не можу написать пост, то попрошу когось іншого. Ніфіга! Спілкування зведеться до обміну банальними шаблонними фразами. Жодна оригінальна думка мого підопічного не буде сприйнята його співрозмовником. Жоден жарт чи просто дотеп. Я спочатку думала просто стирать пам’ять, але потім вирішила, що це не надійно: ану як почуте запустить в голові співрозмовника якийсь потужний процес. Наслухається співрозмовник гарних вражень про країну, де побував мій підопічний, захоче й сам туди поїхати. Спогади про враження я ще зітру, а бажання і думки цієї нової людини – це вже поза рамками договору. Тому ні, ніхто ніякі нові враження мого «клієнта» слухать не буде від гріха подалі. Тільки банальні, загальновідомі фрази. Ну або фрази і без того відомі співрозмовнику. І вдягатиметься мій «клієнт» максимально невиразно. Ще не вистачало, щоб хтось запам’ятав його оригінальний стиль (а то, не дай бог, створив на його основі щось цікаве).
Що там ще? Ах да, по договору життя має бути щасливим. Тут я бачу тільки один вихід: прикрутить цьому бідоласі інтелект до мінімуму. Немає розумних думок – немає страждань, що їх ніхто не сприймає. Насолоджуйся багатством і статусом, яке воно тобі дає, стосунками з лицемірними людьми, які не бачать в тобі особистість (але ти цього не розумієш), ніяких бід і ніяких страждань.
Словом, Welcome to Hell.
no subject
Date: 2019-04-17 05:43 pm (UTC)