marynochka

Докінз пише, про меми, репілкатори нового типу таке:

"Но надо ли нам отправляться в далекие миры в поисках репликаторов иного типа и,следовательно, иных типов эволюции? Мне думается, что репликатор нового типа недавно возник именно на нашей планете. Он пока еще находится в детском возрасте, все еще неуклюже барахтается в своем первичном бульоне, но эволюционирует с такой скоростью, что оставляет старый добрый ген далеко позади.

Новый бульон — это бульон человеческой культуры. Нам необходимо имя для нового репликатора, существительное, которое отражало бы идею о единице передачи культурного наследия или о единице имитации . От подходящего греческого корня получается слово «мимем», но мне хочется, чтобы слово было односложным, как и «ген». Я надеюсь, что мои получившие классическое образование друзья простят мне, если я сокращу «мимем» до слова "мем"

----
Якщо продовжити цю аналогію - людина - це амеба, одноклітинне створіння в океані культурної еволюції. А яким же чином можуть бути утворенні аналоги «багатоклітинних організмів» із людей? Оці усякі, сім*ї, партії, держави, нації не годяться для аналогії багатоклітинних організмів. Це щось на зразок колоній типу вольвоксу. Кожен елемент переживає за власне виживання, просто разом це робити легше.

І ось я зробила чергове «відкриття велосипеда» - люди в процесі культурної еволюції об*єднуються у вигаданих персонажів. При чому кожен учасник персонажу виконує свою спеціальну роль (як клітини в багатоклітинному організмі). Пам*ятаєте Доктора Хауса? Хью Лорі геніальний актор. Але якось я намагалася послухати книгу його авторства – вона жахлива. Як письменник він нездара.

Історію Доктора Хауса написали інші люди, талановиті в цьому. Над цим образом інтелектуально працювала купа людей і актор, що його втілив, лише один із них…

Я колись вже писала, що мертва людина нічим не відрізняється від вигаданого персонажа. І від того, і від іншого залишається лише образ в пам*яті людей, який ні той, ні той, змінити не може.

Наші вибори показали, що і живі люди не дуже-то й відрізняються в свідомості людей від вигаданих персонажів (особливо у фіксований момент часу). Не треба скігліти: ми спостерігаємо вихід на сцену культурної еволюції, в реальне життя вигаданих «багатолюдинних організмів», які не можуть повноцінно існувати без злагодженої роботи її учасників. Наше завдання не тільки вижити і боротися проти цього «казна-що», ми повинні спостерігати, запам*ятовувати і фіксувати, раз уже нам довелося стати свідками такого незвичайного явища.